3. Синтаксичні зв’язки в словосполученні.

У сурядному словосполученні, іменники стоять в одному відмінку (розум і серце, розумом і серцем), дієслова — в одній особі й числі (дивитеся і не бачите, реве та стогне), прикметники — в одному роді, числі й відмінку (чесної й справедливої). Такий граматичний зв’язок називається координацією. Синтаксичні зв’язки між словами в сурядних словосполученнях виражаються сполучниками сурядності (єднальними, протиставними, розділовими та відповідною інтонацією — інтонацією переліку, протиставлення, а при відсутності сполучників — тільки інтонацією й паузами.

Підрядний зв’язок між опор­ним і залежним словами в словосполученні реалізується як узгоджен­ня, керування чи прилягання. Напр.: новий телефон, кру­тий берег, червоною ниткою; окрилені перемогою, будува­ти електростанцію, тяжко від задухи; дуже радий, ішов пішки, розмовляють ідучи тощо.

УЗГОДЖЕННЯ – тип підрядного зв’язку, при якому форми словозміни залежного слова уподібнюються до форм опорного слова. Напр.: новий будинок, щасливе життя, серпневі вечори. Під час зміни форми опорного слова набуває відповідної форми й залежне слово, напр., рання весна, ранньої весни тощо. Опорним словом при узгодженні може бути іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним – прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, числівник (порядковий або кількісний у непрямому відмінку). Узгодження може бути повне і неповне. При повному узгодженні залежне слово уподібнюється опор­ному у формах відмінка, числа й роду. Напр.: зеленою фарбою, добрий дідусь і т. ін. У множині відсутнє узгодження в роді, тому таке узгодження неповне: весняні ріки, осінні ночі, глибокі озера. Це ж стосується узгодження кількісних чис­лівників з іменниками лише у відмінку: десятьма книга­ми, шістьом братам.

КЕРУВАННЯ – вид синтаксичного зв’язку між слова­ми, при якому залежне слово (іменник, займенник або субстантивоване слово) набуває певної відмінкової фор­ми відповідно до лексико-граматичного значення го­ловного слова. Керування може бути безпосереднім (без­прийменниковим) та посереднім (приймен­никовим), як-от: повідомити брата, написати при­ятельці, їхати автомобілем, господар становища; поспі­шати до театру, будинок з галереєю. За ступенем необхідності керованого слова для роз­криття змісту головного переважно виділяють сильне і слабке керування. (Дехто з мовознавців диференціює їх на три різновиди: сильне, напівсильне та слабке).

Сильне керування вимагає, щоб залежне слово було в певній відмінковій формі (без прийменника або з прийменни­ком), напр., зустрів товариша, зрубав дерево; зайти до хати, написати на папері. У цих прикладах відмінкова форма залежного слова зумовлена семантикою головно­го слова. Без залежного слова такі дієслова семантично неповноцінні. Найрельєфніше виявляється сильне дієслівне керуван­ня, коли головним словом виступає:

• перехідне дієслово: вчити уроки, зустрічати това­риша, написати листа, купити книгу;

• префіксальне дієслово, префікс якого дублюється залежною прийменниково-відмінковою формою: доїхати до берега, написати на дошці, заглянути за двері;

• семантично недостатнє дієслово, що вимагає залеж­ного компонента: скаржитися на здоров’я, послати за сестрою.

Крім того, головними компонентами при сильному ке­руванні можуть бути іменники, передусім віддієслівні, предикативні прикметники, кількісні числівники: читання газети, випуск книги, маса народу, більшість студентів, шматок хліба, здатний на подвиг, вісім пра­цівників. Залежні компоненти при сильному керуванні ви­ражають об’єктні відношення.

Слабким називають таке керування, коли головне слово зумовлює, але не вимагає обов’язкової наявності при ньому залежного слова в певній відмін­ковій формі, напр., сидіти за столом, подарунок на іме­нини, зупинитися під яблунею. У наведених прикладах головне слово не вимагає від залежного обов’язково пев­ної відмінкової форми. Наявність залежного слова з прийменником тут зумовлена семантикою самого слово­сполучення. Головні слова сидіти, подарунок, зупинитися можуть сполучатися з іншими відмінковими формами залежних слів (пор.: сидіти коло столу, подарунок від дружини, зупинитися коло яблуні).

Дехто з мовознавців визначає напівсильне керування:привезти сестрі, писати олівцем, носити відром, копати трактором.

Кількісні числівники у формах називного і знахідно­го відмінків керують залежними іменниками, напр.: п’ять братів, десять книг, двадцять сім студентів. Од­нак числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками: чотири студенти, двадцять два дуби, тридцять три листівки.

ПРИЛЯГАННЯ – тип підрядного зв’язку, при якому за­лежним виступає повнозначне слово, що не має форм сло­возміни. Стрижневими словами при такому зв’язку мо­жуть бути дієслова, прислівники, іменники, прикметники. До них прилягають залежні слова, яким притаманні незмінювані форми (прислівники, дієприслів­ники, інфінітиви, ідіоми). Напр.: тихо гомонять, давно сплачений, дуже радий, надзвичайно уважно, ішов піш­ки, готовий читати, дуже шкода, співають ідучи та ін.