2. Типи словосполучень.

І. Отже, за типом синтаксичного зв’язку словосполучення поділяють на сурядні та підрядні. Сурядне словосполучення – це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних (вогонь і вода; ніч і день; то я, то ти). Підрядне словосполучення – це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них – головне, інше – залежне (старий будинок, бажання співати). Малюю на дошці

Сурядні словосполучення є поєднанням однофункціональних форм слів на основі сурядного зв’язку. Розрізняють відкриті й закриті сурядні словосполучення. Відкриті можна доповнювати, продовжувати: і ріки, і озера, і гаї...; чи доля, чи недоля, чи радощі... Закриті сурядні словосполучення продовження не передбачають: не повість, а роман; як учителі, так і учні.

ІІ. За будовою виділяють такі типи синтаксичних словосполучень: прості і складні.

Прості словосполучення. Переважно складаються з двох повнозначних слів, поєднаних підрядним чи суряд­ним зв’язком, напр.: високий будинок, виконати завдан­ня, десять днів, зошит учня, уважно слухати, брат і сес­тра, сміятись і радіти. У таких словосполученнях син­таксичний зв’язок застосовується один раз.

Прості словосполучення можуть складатись із трьох і більше повнозначних слів. Вони включають синтаксично зв’язані словосполучення, що виступають одним із компо­нентів словосполучення: дівчина з синіми очима, людина середнього віку.

До простих належать словосполучення з компонента­ми-фразеологізмами, напр.: звичка пекти раків, жити ду­ша в душу, любив тримати камінь за пазухою, а також словосполучення, поширені компонентами, що нарівні ре­чення є складеними присудками: увечері почало дощити, тоді хотіли працювати.

Отже, основним принципом для виділення простого словосполучення є принцип його неподільності на міні­мальні зразки у тому разі, коли воно складається з трьох і більше слів.

Складні словосполучення. Утворені з трьох і більше пов­нозначних слів і можуть бути розкладені на кілька простих словосполучень. Найчастіше це такі поєднання:

— просте словосполучення і залежне від нього слово: густий дубовий ліс, глибоке синє озеро, джерельна цілю­ща вода;

— головне слово і залежне від нього словосполучення: достойний кращої долі, читати цікаву книгу, школа вер­хової їзди.

У складних словосполученнях нерідко поєднуються су­рядні і підрядні словосполучення. При цьому базовими мо­жуть бути як сурядні, так і підрядні конструкції, напр.: спогади дідів і батьків, стогін моря і вітру (базові підряд­ні словосполучення), поезії і пісні поета, роздуми і спогади вчителя (базові сурядні словосполучення).

Усі типи простих і складних словосполучень постійно реалізуються в мовленні, напр.: Довгі роки самітного життя серед розлогих просторів, у цьому царстві вітру, навчили його розуміти таємну розмову (М. Коцюбинський).

ІІІ. За морфологічним вираженням головного (опорного) члена підрядні словосполучення поділяють на такі види: 1) іменні (іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові) — (весняний день, спів матері, наша школа, його пісня, сад восени, бажання працювати; байдужий до всього, схожий на батька, здатний на подвиг, гідний поваги; перший у списку, один із присутніх, двоє в полі; будь-хто з нас, хтось зі студентів, кожен із батьків ); 2) дієслівні — з опорним словом — дієсловом і залежним іменником, займенником, прислівником або інфінітивом (шанують учителя, чекав на неї, натхненно співав, люблю малювати); 3) прислівникові – з прислівником у ролі опорного слова і залежним від нього прислівником або іменником (надзвичайно вдало, високо в горах).