§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників

Проста форма вищого ступеня Прикметник + -ш, -іш(високий-вищий, гіркий- гіркіший). Складена форма вищого ступеня твориться поєднанням слів більш, менш прикметник: більш гарний, менш сильний.

Найвищий ступінь порівняння має просту, складну і складену форми¹⁹.

Проста форма найвищого ступеня твориться додаванням префікса най- до прикметника у формі вищого ступеня: дорожчий – найдорожчий, кращий – найкращий. Складна форма найвищого ступеня твориться ускладненням простої форми префіксами (за походженням частками) якнай-, щонай-: найкращий – щонайкращий, найліпший – щонайліпший. Складена форма найвищого ступеня твориться поєднанням вихідної прикметникової форми із словами найбільш, найменш: вагомий – найбільш вагомий, активний – наменш активний.

§ 6. Відмінювання прикметників

За характером кінцевих приголосних основи прикметники розподіляються між твердою і м’якою групами.

До мякої групи належ.: 1. Відносні прикм., що мають основу на мякий приголосний н і в Наз. Відмінку, чол..роду, закінчуються на –ій, -їй: безодній, будній.

2. усі прикм. на –жній,- шній, що походять від прислівн.: ближній, внутрішній.3. відносні прикм. з основою на –й: безкраїй.

Числівник

§ 1. Місце числівника у системі частин мови

Числівник – це частина мови, яка означає кількість предметів, порядок їх при лічбі і виражає ці значення в граматичних категоріях відмінка, а також роду й числа²⁰. На відміну від інших частин мови, числівник – замкнена частина мови, тобто не поповнюється новими утвореннями.

§ 2. Групи числівників за значенням та будовою

У книжці стор.зз, кількісні і порядкові числівники. Прості, складні і складені числівники стор. 34. Правопис числівників стор.35

Займенник

§ 1. Специфіка займенника у системі інших частин мови

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на істоту, предмет, ознаку або кількість, не називаючи їх. Порівняно з іншими частинами мови участь займенника у творенні інших слів мови обмежена. Лише окремі займенники, наприклад, сам, себе, що, творять ряди інших частин мови типу самобутній, самовар, самотній, самокритика, щодня, щогодини, себелюбець, себелюбний. Від інших займенників утворені прислівники по-моєму, по-твоєму, по-нашому, по-вашому. Крім того, залишок займенника себе маємо і в постфіксі -ся: митися, купатися, цілуватися.

§ 2. Семантичні групи займенників

Розряди займенників: ОСОБОВІ (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники не замінюють іменників, а називають осіб. Ці займенники протиставляються як форми однини і множини. Займенники він, вона, воно, вони вказують на особи, які не беруть участі в розмові, а також на предмети чи поняття, згадувані в розмові. Тому їх ще називають предметно-особовими.

ЗВОРОТНИЙ (себе) вказує на відношення виконавця (суб’єкта) дії до самого себе і не має форми називного відмінка, а також категорії роду та числа.

ПРИСВІЙНІ (мій, твій, наш, ваш, його, її, їх (їхній) вказують на належність предмета особі. За значенням і граматичними ознаками вони близькі до прикметників.

ПИТАЛЬНІ (хто? що? який? чий? котрий? скільки?) вживаються для оформлення запитання про осіб (хто) або предмети (що), про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (скільки, котрий).

ВІДНОСНІ (хто, що, який, чий, котрий, скільки) в структурі складнопідрядного речення пов’язують підрядне речення з головним як сполучні слова. Відносні займенники хто, що, який, котрий можуть вказувати на невизначену особу, предмет або якість. Займенник який використовується в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки, а котрий вживається тоді, коли треба підкреслити вибір осіб, предметів, ознак із ряду однорідних. ВКАЗІВНІ (цей (оцей), той (отой), такий, стільки) вказують на предмети, ознаки предметів, їх кількість. Займенник такий вказує на узагальнену ознаку, а також виконує підсилювально-видільну функцію, виступаючи засобом увиразнення іншої конкретної ознаки. ОЗНАЧАЛЬНІ (сам, самий, увесь, усякий, кожний, кожен, інший) узагальнено вказують на ознаки предметів. ЗАПЕРЕЧНІ (ніхто, ніщо, ніякий, нікотрий, нічий, жодний (жоден) указують на відсутність предметів, ознак, кількостей. Вони виступають другим запереченням у реченні з присудком, ужитим з заперечною часткою не. Займенник жодний (жоден) уживається в двох значеннях: 1) «ні один»2) «ніякий.НЕОЗНАЧЕНІ (дехто, дещо, деякий, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, абихто, будь-хто, чийсь, абиякий та ін.) вказують на невизначеність особи, предмета, якості чи кількісного вияву.

Дописати з книжки: творення заперечних та неозначених займенників. Стор.36

Написання разом і через дефіз неон. Займ. Стор.37