§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження

Категорія числа реалізується у протиставленні двох рядів форм – однини і множини. Категорія числа в основному вказує на кількісний вияв того, що позначається самим іменником. Однина може означати один предмет із ряду однорідних (місто, олівець), а також єдність, сукупність предметів як неподільне ціле (листя, студентство, сіль, радість). Множина вказує на роздільну множинність однорідних предметів, тобто означає ряд мислимих поодинці однорідних предметів (заводи, олівці), розгалужену множинність предметів зі збірним, речовинним або абстрактним значенням (мінеральні солі, болі тощо), складні предмети (коралі, зябра), парні предмети (щипці, ножиці), складні маси, речовини (консерви) та ін.

Іменники, залежно від наявності в них тих чи інших форм числа поділяються на три групи:

1. Іменники, що вживаються як в однині, так і в множині .

2. Іменники, що вживаються тільки в однині . Сюди належать іменники з абстрактним значенням, збірні та матеріально-речовинні іменники.

3. Іменники, що вживаються тільки в множині. Cюди належать іменники, що означають: -парні предмети: ножиці, сани, щипці, ворота, вуса, уста, груди масу – речовину, матеріал у сукупності: дріжджі, дрова, харчі, пожитки, патлахи- грошові суми, кількісно не окреслені: гроші, фінанси, ресурси, кошти; -звичаї, обряди: іменини, оглядини. -власні географічні назви: Суми, Ясси, Карпати, Альпи,

§ 5. Категорія відмінка іменників

В українській мові сім відмінків, кожен з яких відповідає на певне питання (крім кличного) і має синтаксичне значення, яке виражається за допомогою закінчень і прийменників або одних тільки закінчень: Називний – хто? що? Родовий – кого? чого? Давальний – кому? чому? Знахідний – кого? що? Орудний – ким? чим? Місцевий – на кому? на чому? Кличний – ? Називний і кличний відмінки називають прямими, а всі інші – непрямі. Називний і кличний відмінки вживаються тільки без прийменників, місцевий – лише з прийменниками, а всі інші – з прийменниками та без них.

§ 7. Відміни іменників

З погляду відмінювання іменники української мови поділяються на чотири основні відміни. До першої відміни належать іменники жін, чол, сер і спіл роду з закінченням -а (Микола, сирота, надія), а також іменники на -е за умови, що вони вжиті в жіночому роді (гадючище, бородище, бабище).До другої відміни належать іменники чол. роду з нульовим закінченням і закінченням -о в називному відмінку однини (дуб, стіл, день, Петро) і сер роду з закінченнями -о, -е, -а: вікно, дно, життя, листя, пір’я, поле.

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у наз відмінка однини: тінь, сіль, вість, путь, верф, далеч, а також іменник мати.

До четвертої відміни належать іменники сер роду на -а, які у род, дав, місц відмінках однини і в усіх формах множини мають основи з суфіксом -ат (курча, хлоп’я), та іменники сер роду на –а з основами, ускладненими суфіксом -ен- у непрямих відмінках (ім’я, плем’я, сім’я).

Не належать до відмін такі іменники:

1. Невідмінювані : торнадо, імпресаріо, поні;

2. Множинні: Ромни, Черкаси, ножиці, штани, іменини;

3. Субстантивіти набережна, Кобилянська, пальне, Рівне, наречена.