- •§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
- •§ 2. Граматична форма і граматична категорія
- •§ 3. Частини мови в українській лінгвістичній традиції. Принципи виділення частин мови
- •Іменник
- •§1. Визначення, граматичне значення та синтаксична роль іменників. Поняття граматичної предметності
- •§2. Семантичні групи іменників та їх граматичні особливості
- •§ 3. Категорія роду іменників
- •§ 4. Категорія числа, її граматичне вираження
- •§ 5. Категорія відмінка іменників
- •§ 7. Відміни іменників
- •Прикметник
- •§1. Визначення прикметника як частини мови
- •§ 2. Повні і короткі прикметники
- •§ 3. Лексико-семантичні групи прикметників
- •§ 4. Форми ступенів порівняння якісних прикметників
- •Числівник
- •Займенник
- •§ 2. Семантичні групи займенників
- •Дієслово
- •§ 1. Дієслово як особливий функціональний клас слів в українській мові. Семантика дієслів. Граматична парадигма дієслова
- •§ 2. Інфінітив, його значення та місце в системі дієслівних форм
- •§ 3. Категорія особи, числа й роду
- •§ 5. Категорія виду дієслів
- •§ 6. Категорія часу у відношенні до категорії виду
- •§ 7. Категорія способу
- •§ 8. Перехідні і неперехідні дієслова
- •§ 9. Безособові дієслова
- •§ 10. Дієприкметник
- •§ 11. Дієприслівник
- •Прислівник
- •§ 1. Місце прислівника в системі інших частин мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль прислівників
- •§ 2. Семантична класифікація прислівників
- •§ 3. Групи прислівників за походженням. Явище адвербіалізації в українській мові
- •Прийменник
- •§ 1. Значення і роль прийменників у системі частин мови
- •§ 2. Класифікація прийменників за походженням
- •Сполучник
- •§ 1. Загальна характеристика сполучника як окремої частини мови
- •§ 2. Поділ сполучників за структурою і способом уживання
- •§ 3. Синтаксичні функції та синоніміка сполучників
- •§ 1. Частка як окремий функціональний клас слів. Структурні різновиди часток
- •§ 2. Функціональні різновиди часток
- •§ 1. Проблема мовного статусу вигуків
- •§ 2. Семантична класифікація вигуків
- •§ 3. Інтер’єктивація в українській мові
МОРФОЛОГІЯ ЯК УЧЕННЯ ПРО ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ СЛОВА, ГРАМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ
Морфологія – розділ граматики, який вивчає особливості будови (морфемний склад) слів і творення їх форм. Згідно з найпоширенішою точкою зору, морфологія вивчає структуру значущих одиниць мови, які не більші за синтагматичне слово (або словоформу). Максимальна одиниця морфології – словоформа – є водночас мінімальною одиницею синтаксису1. До безпосередніх завдань морфології входить також вивчення граматичних класів слів – частин мови і принципів їх класифікації.
Розрізняють загальну (теоретичну) і спеціальну морфологію окремих мов. Завданням загальної морфології є опис морфологічних способів, які застосовують у мовах світу, аналіз морфологічних значень, а також типів формально-смислових відношень між знаками. Об’єктом вивчення спеціальної морфології є аналіз граматичних форм слова, граматичних значень, граматичних категорій і лексико-граматичних груп слів певної мови.
§ 1. Засоби вираження граматичних значень слова в українській мові
Кожне самостійне слово становить єдність двох значень: лексичного і граматичного2. Під лексичним значенням розуміємо реальний зміст слова, тобто співвідношення між звуковим комплексом, з якого воно складається, і поняттям або уявленням, яке ним називається3.
Але слово не тільки щось називає – одночасно воно виражає якесь відношення, наприклад, відношення його до інших слів у реченні, відношення того, про що сповіщається, до дійсності, до особи, часу. під граматичним значенням учені розуміють «додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його основний (лексичний) зміст»4. Граматичні значенння відображають різні типи відношень між словами з лексичним значенням. Лексичне значення пов’язане з називанням відчуттів, уявлень, понять, а граматичне значення виражає відношення між словами – носіями лексичного значення для оформлення повідомлення про процеси і явища об’єктивної дійсності. Граматичне значення оформляє лексичне значення. Усі частини мови мають граматичне значення. Граматичне значення виражається граматичними засобами (афіксами), а лексичне – цілим словом. Службові слова виражають граматичні значення просторовості (перед лісом), часу (після дощу), єднальності (краса і сила), протиставлення (може, але не хоче) тощо. У сучасній українській мові для вираження граматичних значень використовуються такі мовні засоби:
Закінчення, тобто показники форм одного і того ж слова, наприклад: форма мрія виражає граматичне значення називного відмінка однини, мрії – родового, мрію – знахідного, мрією – орудного; Одна і та ж граматична форма в українській мові дуже часто виражає сукупність граматичних значень.. Нульове закінчення теж є засобом вираження граматичного значення: дуб, пень, ліс, зелень, піч.
Службові слова. В українській мові прийменники і частки виражають граматичні значення тих слів, до яких приєднуються. Наприклад, у реченні На шлях я вийшла ранньою весною. прийменник на конкретизує граматичне значення слова шлях (знах. в. однини). Наголос досить часто слугує засобом розрізнення граматичних значень слів. Наприклад: травú (род.в. одн.) – трáви (наз.в. множ). Суфікси і префікси можуть не тільки слугувати засобом творення нових слів, а й засобом розрізнення граматичних значень слова. Зокрема, у якісних прикметниках, прислівниках суфікси і префікси використовуються для творення вищого й найвищого ступенів порівняння: ніжний – ніжніший – якнайніжніший.
Чергування звуків виступають засобом вираження граматичного значення:
а) при утворенні видових форм дієслів: вибрати – вибирати;б) при творенні форм родового, давального чи місцевого відмінка однини іменників: день – дня, рука – руці.
Порядок слів. Має значення тоді, коли слова з різним граматичним значенням вжиті в реченні в однакових формах (зокрема, коли збігаються форми знахідного і називного відмінків). Напр. Час зупинив страх (час – підмет, тобто суб’єкт дії, а страх – додаток, тобто об’єкт). Синтаксичний зв’язок. За допомогою синтаксичного зв’язку визначається рід, а зрідка й число невідмінюваних іменників: сонячне Баку (сер. р.), хоробрі макí (множ.).