3.1. Національно-визвольна революція

Поразка у Першій світовій війні привела до розпаду Австро-Угорщини. 25 жовтня 1918 р. у Будапешті відбулися демонстрації та мітинги, на яких населення вимагало негайно укласти мир, відділитися від Австрії та проголосити Угорську республіку.

Проти ночі з 30 на 31 жовтня у Будапешті й Відні одночасно спалахнули революції, внаслідок яких в Австро-Угорщині було повалено монархію Габсбургів. 12 листопада проголошено утворення Австрійської Республіки, а 16 листопада — Угорської.

Перший угорський уряд очолив граф М.Карої, який у дні революції керував Національною радою. Економічне й політичне становище молодої республіки було тяжким. Народне господарство зруйнувала війна, значну кількість підприємств за крили, швидко зростала інфляція.

Уряд Карої оголосив про проведення низки реформ:

•   вводилося загальне виборче право;

•   було прийнято закон про свободу союзів і зборів, створення політичних організацій;

•   запроваджувався 8-годинний робочий день;

•   було заявлено про надання автономії національним меншинам, але на ділі це не реалізовувалось;

3.2 Диктатура Хорті

14 листопада 1919 р. після виведення румунських військ з Угорщини до Будапешта вступила угорська армія адмірала М.Хорті, який фактично встановив у країні свою диктатуру.

 У червні 1920 р. Угорщина підписала Тріанонський мирний договір, згідно з яким вона втрачала 77% території і 59% населення. На неї було покладено обов’язок виплачувати репарації. Чисельність збройних сил обмежувалася 35 тис.

 Схема: Риси режиму М.Хорті

1.      Консерватизм.

2.      Обмеження демократичних прав і свобод.

3.      Збереження представницьких, демократичних інститутів влади.

4.      Легальне існування опозиції. Обмеження діяльності лівих сил.

5.      Панування традиційної еліти (земельної аристократії).

6.      Необмежена влада М.Хорті.

7.      Відсутність масової партії – опори правлячого режиму.

8.      Монархічна, націоналістична демагогія.

 

У період з 1921 р. до 1931 р. уряд Угорщини очолював граф І.Бетлен. Цей період в історії Угорщини називають «ерою Бетлена». Він припинив терор проти учасників революції‚ уклав угоду з соціал-демократами про легалізацію діяльності партії та про звільнення політичних в’язнів.

 В економічному розвитку Угорщина в середині 20-х рр. досягла довоєнного рівня. Виникали нові галузі виробництва, але країна залишалася аграрно-індустріальною. Було проведено часткову аграрну реформу.

На міжнародній арені Угорщина прагнула до перегляду Тріанонського договору і зменшення репарацій. У 1927 р. Угорщина почала зближення з Італією, а в 1934 р. між Італією, Угорщиною та Австрією було підписано Римський протокол, який передбачав взаємну підтримку у перегляді Версальської системи.

Криза сільського господарства, що охопила країни східної Європи наприкінці 20-х років, економічна криза 1929-1933 рр. завдала сильного удару угорській економіці, а надто сільському господарству. Активізували діяльність ультраправі сили, зокрема партія угорських фашистів на чолі з Нілаші "Схрещені стріли". У зовнішній політиці було взято курс на зближення з Німеччиною. Відроджувалися гасла відновлення "Історичної Угорщини" та реваншу. У 1936 р. прем’єр-міністром став граф П.Телекі, який провадив політику зближення з Німеччиною.

М.Хорті з А.Гітлером у Гамбурзі

 За період 1938-1941 рр. до Угорщини було приєднано значні території: частину Словаччини (Верхню Угорщину), Закарпатську Україну, Трансільванію та частину Югославії (Воєводина, Банат). Угорці вважали, що завдяки Хорті щодо їх країни було відновлено справедливість розтоптану у 1919-1920 рр. в Парижі.

 Угорський історик академік М.Ормош про М.Хорті

"Хорті… був старомодним аж до анахронізму. Його контрреволюційний вождизм не мав нічого спільного з формами нацизму або фашизму. Хорті не розробляв і навіть не сприймав жодної нової ідеології. Він слідував тим позиціям і поглядам, що їх засвоїв під час монархії в батьківському домі та у військовому училищі… До влади Хорті ставився з повагою, але не був одержимий владою. Політичним керівництвом у роки свого правління він поступався урядові та перебирав його головно у кризових ситуаціях".

 Запитання до документа

1. Охарактеризуйте ставлення Хорті до влади.

2. Дайте порівняльну характеристику хортизму і фашизму.

 

. Тема 19. Румунія, Болгарія, Югославія у міжвоєнний період.

План

1. Румунія в міжвоєнний період

1. Перша світова війна і Румунія

2. Румунія у міжвоєнні роки. «Причорноморська міні імперія»

3. Диктатура Антонеску

1. Болгарія в міжвоєнний період

   1. Валдайське повстання

   2. Політика уряду А.Стамболійського

   3. Комуністичне повстання 1923 р.

   4. Болгарія в міжвоєнний період

2. Югославія в міжвоєнний період

   1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

   2. Видовданська конституція

   3. Національна проблема

   4. Державні перевороти 1929 та 1941 рр.

1 .1. Перша світова війна і Румунія

У серпні 1916 р. Румунія, вступила в Першу світову війну. Але  була слабо озброєна в тому  румунська армія відразу зазнала поразки, і 6 грудня армія Четверного союзу вступили до Бухареста. Тільки підтримка Росії, яка спрямувала 500-тисячну армію, врятувала Румунію від повного розгрому.

 У грудні 1917 р. було підписано угоду з Німеччиною про припинення бойових дій. Цим самим уряд виконав  вимогу населення припинити війну. Румунія також добилася  виведення з її території російських військових частин.

У січні 1918 р. війська Румунії окупували територію Бессарабії під лозунгом ніби  об’єднання всіх румун, але важке становище економіки,  умови мирних договорів призвели до повної втрати урядом авторитету. Тому, він пішов на поступки населенню,а саме було відновлено діяльність профспілок; прийнято проект аграрних реформ, який передбачав передачу землі селянам в оренду. Ці зміни  відвернули селян від агітації комуністичних партій.

Подальший розпад Австро-Угорщини призвів до розгортання народного руху за об’єднання всіх земель, заселених румунами. Це було використано режимом для зміцнення своєї  влади. У листопаді 1918 р. до складу держави було введено Буковину, хоча народ Північної Буковини на віче побажав возз’єднання з Україною. 

20 березня 1919 р. Управління  Антанти в ультимативній формі вимало від уряду Угорщини погодитися на окупацію частини її території Румунією й Чехо-Словаччиною. Це призвело до початку війни між Румунією та Угорщиною. Відтак територія Румунії збільшилася зі 138 тис. до 295 тис. км2, а населення — з 8 до 16 млн осіб.

На приєднаних територіях проживало чимало інших народностей: угорців та українців. Румунію стали називати: «Причорноморською міні імперією».