- •Тема 18. Польща, Чехословаччина, Угорщина у міжвоєнний період.
- •1.2 Польща у 1921-1926 рр.
- •1.3 Режим "санації"
- •2.1 Утворення Чехо-Словаччини.
- •2.2. Визначення кордонів.
- •2.3 Конституція 1920 р.
- •2.4.Внутрішня й зовнішня політика т. Масарика та е. Бенеша.
- •2.5 «Судетська проблема».
- •3.1. Національно-визвольна революція
- •3.2 Диктатура Хорті
- •1.2 Румунія у міжвоєнні роки. «Причорноморська міні імперія»
- •1.3 Диктатура Антонеску
- •2. Болгарія
- •2.1 Владайське повстання (Радомирський бунт).
- •2.2 Політика уряду а.Стамболійського
- •2.3. Комуністичне повстання 1923 р.
- •3.4. Болгарія в міжвоєнний період
- •3. Югославія
- •3.1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
- •3.2 Видовданська конституція
- •3.3 Національна проблема
- •3. 4 Державні перевороти 1929 та 1941 рр.
- •Тема 20. Японія, Китай, Індія у міжвоєнний період.
- •1. 1 Наслідки Першої світової війни для Японії.
- •1.2 Мілітаризація країни.
- •1.3 Демократичний рух.
- •2. Китай
- •2.1 «Рух 4-го травня».
- •2.2 Революційні події 1925 - 1927 рр.
- •2.3 Протиборство між Гомінданом і комуністами.
- •3.1 Національно-визвольний рух після Першої світової війни.
- •3.2 М. Ґанді. Кампанія громадянської непокори.
- •Тема 21. Країни Близького та Середнього Сходу у міжвоєнний період.
- •1.2 В’єтнам
- •1.3 Іран у міжвоєнний період.
- •2. Країни Близького Сходу
- •1 Революція в Туреччині.
- •1.2 Арабський світ
- •1.3 Палестинська проблема.
- •1.4 Здобуття незалежності Афганістаном
- •Тема 22. Країни Африки і Латинської Америки у міжвоєнний період.
- •Країни Африки
- •Країни Латинської Америки
- •1.1.Національно-визвольний рух у Північній Африці.
- •1. 2 Країни й території Тропічної та Південної Африки.
- •1.1 Вплив Першої світової війни на країни
- •1.2 Особливості економічних процесів у регіоні.
- •1.3 Особливості політичних процесів.
- •1.4 Протиборство демократичних сил та диктаторських режимів.
2. Китай
2.1 «Рух 4-го травня».
Включення на початку XX ст. Китаю в загальносвітовий політичний, економічний і культурний процес неминуче зумовило повалення маньчжурської династії Цін. У результаті Уханської (Сінхайської) революції 1911-1912 рр. семирічного імператора Пу І було позбавлено влади, а країну проголошено республікою.
Національна народна партія (Гоміндан), очолювана тимчасовим президентом Сунь Ятсеном не втримала влади і та номінально перейшла до головнокомандувача китайської армії Юань Шікая. Придушивши повстання прихильників Сунь Ятсена, Юань Шікай став президентом країни і в 1914 р. розпустив парламент. Після смерті в 1916 р. Юань Шікая, Сунь Ятсен відновив свої політичні позиції й спрямував зусилля на відновлення втраченої єдності республіканського руху.
Перша світова війна, що тоді палала у світі, безпосередньо не втягла у свій вир Китай, проте наклала на нього відбиток. Центральна влада в республіці була досить слабкою, натомість на місцевому рівні усім заправляли тамтешні воєначальники.
Подією, яка спричинила нову потужну хвилю національного руху в Китаї, стало рішення Паризької мирної конференції про передачу колишньої німецької орендної території - півострова Шаньдун під управління Японії. 4 травня 1919 р. пекінські студенти вийшли на демонстрацію під гаслами збереження Шаньдуня за Китаєм, звільнення із займаних посад про японських чиновників, бойкоту японських товарів.
Виступ, який за датою початку отримав назву «Рух 4-го травня», тривав понад два місяці. Поліція неодноразово розганяла демонстрантів, лави яких поповнили учні, ремісники, робітники, дрібні й середні підприємці, китайська інтелігенція. Організаторів та активістів було заарештовано, але це лише згуртувало учасників акції протесту. Урешті-решт, китайська делегація в Парижі відмовилась підписати Версальський договір, заарештованих студентів було випущено на волю, а скомпрометованих чиновників звільнено.
«Рух 4-го травня» також пожвавив партійне життя в Китаї. Сунь Ятсен перебудував Гоміндан за ленінськими рецептами створення централізованої організації з жорсткою дисципліною, отримавши у цій справі підтримку з боку Комуністичного Інтернаціоналу. Лідер Гоміндану прихильно поставився до створення в 1921 р. Комуністичної партії Китаю (КПК), вбачаючи в ній політичного союзника. Союз китайських комуністіві соціал-демократичного Гоміндану відіграв важливу роль в об'єднанні патріотичних сил Китаю довкола ідеї національного суверенітету. На початку 1924 р. відбулося об'єднання комуністів і гомінданівців у єдиний фронт боротьби за об'єднання країни і звільнення її від японського впливу. У липні 1925 р. в м. Гуанчжоу постав Національний уряд Китаю, а головнокомандувачем НРА було призначено Чан Кайші.
2.2 Революційні події 1925 - 1927 рр.
Ще за життя Сунь Ятсена на провідні ролі в Гоміндані висунувся Чан Кайші. Саме йому китайський лідер доручив очолити делегацію Гоміндану, що у вересні-листопаді 1923 р. відвідала Радянський Союз. З огляду на те, що В. Ленін на той час уже був смертельно хворим, китайських посланців приймали Л. Троцький, М. Калінін та інші поважні радянські посадовці. Найбільше при відвіданні Москви, Петрограда й Кронштадта китайців цікавили питання організації Червоної армії.
Початок сходження Чан Кайші на верхівку влади і слави був вражаючим. Коли наприкінці травня 1925 р. поліція розстріляла мирну демонстрацію в Шанхаї, Національний уряд розпочав збройну боротьбу за об'єднання країни. Значну роль у вишколі НРА відіграли радянські військові радники в Китаї. Зокрема, майбутній радянський маршал Василь Блюхер узяв участь у розробці оперативного військового плану Північного походу НРА 1926-1928 рр.
Чисельність НРА стрімко зростала (у 1928 р. вона становила 600 тис), але її бойовий дух залишався невисоким. Більшість особового складу над усе дбала про власну вигоду; процвітали корупція та прагнення до наживи, армія мала дуже слабке управління.
Чан Кайши
Попри все, в очах китайців Чан Кайші був героєм, йому приписувалася виняткова особиста роль в успіхові Північного походу. Незадовго до цього перевороту Й. Сталін надіслав Чан Кайші своє фото з дарчим надписом, про що потім волів ніколи не згадувати.
„Великий похід” комуністичної армії