8.Економічні закони г.Г.Госсена

Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

Другий законон Госсена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

U- — функція корисності,

xi- кількість i -го товару чи послуги,

pi- — ціна j-го товару чи послуги.

Перший закон Госсена: корисність даного блага зменшується в міру збільшення його споживання. У точці повного задоволення потреби вона дорівнює нулю. Цей закон називають законом насичення потреб.

У Госсена зовсім інше, порівняно з класиками, розуміння суті обміну. Якщо останні розглядали обмін за принципом “рівне обмінюється на рівне”, то Госсен обмін розглядає як джерело приросту корисності для кожного з його учасників. Він вважає, що в процесі обміну кожний віддає те, що йому менш корисне, і отримує в обмін більш корисне для нього благо. Якщо такі умови для обміну зникають, то припиняється і сам обмін. Виходячи з цього, Госссен сформулював другий закон.

^ Другий закон Госсена: кожний учасник обміну прагне досягти максимуму вигоди, розподіляючи свої кошти між різними покупками. Він прагне отримати однакове задоволення від кожної суми грошей, витраченої на кожний з товарів, який хоче придбати.

Кожен суб’єкт максимізує свою сумарну корисність, якщо розподіляє наявні кошти між різними благами так, що від останньої одиниці грошей, витрачених на кожне благо, досягається однакова насолода. Цей закон називають законом вирівнювання граничних корисностей.

Ці закони згодом були перевідкриті представниками австрійської школи і сьогодні використовуються в економічній науці для обґрунтування закономірностей попиту, пропозиції та ціноутворення.

9.Економічні наслідки першої світової війни для провідних країн світу-Англія.

Наслідком першої світової війни стало значне розширення британських володінь. За мандатом Ліги націй Британія отримала контроль над Палестиною й Іраком, які раніше належали Османській імперії, а також над колишніми німецькими колоніями Танганьїкою і Південно-східною Африкою (зараз Намібія), Новою Гвінеєю. Останні дві території фактично управлялися Південною Африкою і Австралією, відповідно. Війна Англії коштувала великих людських жертв: 747,7 тис. англійських солдатів було вбито, 1,693 тис було поранено. Життєвий рівень англійських трудящих за час війни понизився, що було причиною загострення класових суперечностей в країні. У 1918 р. у страйковій боротьбі взяло участь понад 1 млн. робітників.

Війна викликала значні зміни у становищі політичних партій Англії. Ліберальна партія втрачала свої політичні позиції. Одна частина її прихильників (велика буржуазія) перейшла до Консервативної партії, інша – (робітники) до Лейбористської партії. Війна завдала сильного удару по позиціях Англії в колоніях. Національно-визвольний рух в Єгипті, Індії значно зріс.

До позитивних наслідків війни для Англії слід віднести зростання виробництва сільгосппродукції, піднесення таких нових галузей промисловості, як авіаційна, автомобільна, хімічна. Прибутки англійських монополій за час війни збільшилися на 4 млрд. фунтів стерлінгів. До плюсів у повоєнній Англії слід додати послаблення Німеччини і надія на одержання від неї значних репарацій.

Перша світова війна та її наслідки спонукали буржуазію Англії до наступу на позиції робітничого класу, стати на шлях погіршення умов його праці. З її точки зору це був єдиний шлях для зниження собівартості промислової продукції і піднесення її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Суттєвими кроками для вирішення цієї проблеми було об’єднання англійського капіталу у Федерацію британської промисловості (в її рядах було 18 тис. великих фірм), а також об’єднання дій двох буржуазних політичних партій, їх курс на утворення коаліційного уряду, що було принципово новим в політичному житті Англії.