100. Cтановлення і перспективи розвитку управління проектами в Україні

Управління проектом - це діяльність, спрямована на реалізацію проекту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях за часом, ресурсами, а також якості кінцевих результатів проекту (документованих, наприклад, у технічному завданні).

На даному етапі в нашій країні Управління проектами не одержало необхідного розвитку. Для цього є ряд причин.

По-перше, до переходу української економіки на ринкові відносини, терміни "проект" і "управління проектом" мали інше трактування, ніж у сучасний час. Раніше, до початку структурних змін в економіки сутність управління проектом зводилася до управління й адміністрування будівельних і монтажних робіт. Не проводилося ніякого управління на передінвестиційній і експлуатаційній фазі проекту. Практично не здійснювалося ефективного планування на стадії реалізації проекту. Сутність контролю обмежувалося фіксуванням замічених відхилень без цілеспрямованого їхнього усунення. Та й сам термін "проект" був іншим. Під проектом розглядалася система кошторисів і креслень, на підставі яких і проводилося управління будівельними роботами.

Сьогодні термін "проект" розглядається як завдання із заздалегідь певними вихідними даними й конкретними цілями, підтвердженими ресурсами, що є у власника. Звідси сутність управління проекту - забезпечити коректне виконання поставлених цілей з мінімальними витратами, не перевищуючи рівень наявних ресурсів.

У цей час організації, що надають послуги з управління проектом не мають загальних прийомів і методів з управління, що істотно знижує значення Управління проектом як дисципліни.

Друга головна причина низького ступеня застосування методології Управління проектом те, що на сучасному етапі розвитку української економіки є цілий ряд обмежень, що стримують поширення даної методології управління. До них відносяться: спад виробництва й загальне нестійке економічне становище України, політична нестабільність, спад інвестиційної активності, інфляція й інші фактори.

Менш важлива причина низького рівня застосування методології Управління проектом те, що керівники звикли вважати, що:

1. методи управління носять неекономічний характер;

2. більшість управлінських структур не носять проектно-орієнтований характер;

3. інвестиційний процес не піддається роздробленню, у зв'язку із чим поділ відповідальності є труднішим;

47. Управління проектними ризиками

Процеси прийняття рішень в управлінні здійсненням проекту відбуваються, як правило, в умовах ризику і невизначеності, наявність яких зумовлюється такими чинниками:

• відсутністю повної і точної інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище реалізації проекту, неможливістю точної оцінки всіх параметрів проекту;

• постійною присутністю елементу випадковості, тобто неможливістю спрогнозувати чи передбачити всі чинники, які тією або іншою мірою можуть впливати на проект;

• наявністю суб’єктивних чинників, пов’язаних із можливою відмінністю інтересів учасників проекту чи дій структур і організацій, які так чи інакше причетні до реалізації проекту.

Для зниження втрат від можливих прорахунків і уникнення провалу проекту в цілому, методологія управління проектами передбачає спеціальні процедури, які дозволяють врахувати специфічні фактори невизначеності і ризику на всіх стадіях і етапах проекту.

Всі учасники проекту безпосередньо зацікавлені у тому, щоб виключити ймовірність провалу проекту або хоча б його збитковість.

Визначивши та ідентифікувавши ризики, а також оцінивши можливі загрози і небезпеки, що несуть із собою ризики, можна управляти ними.

Таким чином, управління ризиками потребуватиме реалізації таких кроків:

• вияв (ідентифікація) ризиків;

• визначення потенційної небезпеки ризиків;

• пошук способів зниження ризику та невизначеності в кожній фазі життєвого циклу проекту;

• організація робіт з управління ризиками.

При аналізі та оцінці проектів найбільш істотними вважають такі види невизначеності та інвестиційних ризиків:

• ризик, пов'язаний із нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;

• зовнішньоекономічний ризик (ймовірність введення обмежень на торгівлю і постачання, переміщення через міждержавні кордони і т.п.);

• невизначеність політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;

• неповнота або неточність інформації про динаміку техніко-економічних показників, параметри нової техніки і технології;

• коливання ринкової кон'юктури, цін, валютних курсів і т.п.;

• невизначеність природно-кліматичних умов, імовірність стихійних лих;

• виробничо-технологічний ризик (аварії та неполадки устаткування, виробничий брак і т.п.);

• невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників;

• неповнота або неточність інформації про фінансовий стан і ділову репутацію підприємств-учасників (імовірність неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).

43