81. Мета, завдання та методи інституційного аналізу.
Інституційний аналіз має на меті дати оцінку можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому полі, впливу зовнішнього середовиша на процес реалізації проекту, а також здатності організації власне реалізувати проект.
Інституційний аналіз передбачає вирішення таких завдань:
характеристика політичних та економічних факторів,що впливають на проект;
оцінка найважливіших законів та нормативних актів, що безпосередньо пов”язані з проектом;
визначення оптимальної форми організації виконання проекту;
вибір організаційної структури підприємства, що створюється або реорганізується для виконання проекту;
принципи комплектування та навчання персоналу для виконання проекту;
оцінка слабких і сильних сторін організації проекту, людських ресурсів фірми,кваліфікації,управлінських та адміністративних можливостей всіх учасників проекту.
Основними методами інституційного аналізу є наступні:
збирання та опрацювання опублікованих даних про середовище проекту та можливості організації;
бесіди із зовнішніми експертами та співробітниками організації;
анкетне опитування зовнішніх експертів і співробітників організації.
82 Види планів та їх призначення.
У методології управління проектами сформувалася система планів, яка передбачає такі рівні управління: концептуальний; стратегічний; тактичний (останній включає поточний і оперативний субрівні). Для кожного рівня управління розробляється відповідний план.На концептуальному рівні визначаються цілі й завдання проекту; розглядаються альтернативні варіанти досягнення запланованих результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта; визначаються концептуальні напрями реалізації проекту, включаючи описання предметної галузі, укрупненої структури робіт, їхніх взаємозв’язків і попередню оцінку тривалості, виконання проекту, його вартості та потреби в ресурсах. Стратегічний план визначає основні етапи і віхи проекту. Основне призначення плану на цьому рівні — показати логічну схему реалізації проекту. В стратегічному плані визначаються зовнішнє і внутрішнє оточення проекту, цілі і завдання для проектної команди і забезпечується загальне бачення проекту. На тактичному рівні: поточний план — визначає терміни виконання комплексів робіт, потребу в ресурсах, окреслює певні ділянки робіт, за якість і вчасність виконання яких відповідають різні організації-виконавці (в розрізі року, кварталу, місяця); оперативний план — деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, день за комплексами робіт.Плани можуть бути також деталізовані за функціями управління — функціональні плани на кожен комплекс робіт або на комплекс робіт, які виконуються однією організацією.
Розрізняють також плани за ступенем охоплення робіт проекту: головний, комплексний, зведений (на всі роботи проекту),детальний (за організаціями)
83 Планування проекту. Сіткові моделі. Календарні плани.
Планування є особливо важливим у проекті, оскільки проект включає певні дії, які не були зроблені раніше. При розробці плану проекту використовуються результати інших процесів планування для чіткого узгодженого документа, яким можна було б керуватися для управління виконанням проекту і при здійсненні контролю за його виконанням.
Результати інших процесів планування включають як базові документи так і допоміжні деталі . Базові процеси планування можуть повторюватися кілька разів протягом однієї фази проекту. Вони включають:
· планування змісту – це розробка документа про зміст проекту, який буде основою для майбутніх проектних рішень;
· визначення змісту – поділ основного компоненту проекту на дрібніші, більш керовані компоненти;
· визначення діяльності – це ідентифікація певних робіт, що мають бути виконані для отримання результатів проекту;
· завдання послідовності робіт – ідентифікація і документування взаємозв’язків між роботами;
· оцінка тривалості робіт; розробка календарного плану – аналіз послідовності робіт, тривалості їх та вимог до ресурсів з метою складання календарного плану проекту;
· планування ресурсів;
· оцінка вартості ресурсів, необхідних для виконання робіт проекту;
· визначення бюджету – складання кошторисів по кожній роботі проекту;
· розробка плану проекту – отримання результатів від інших процесів планування та об’єднання їх в один узгоджений документ.
Сіткові моделі найбільше використовуються на вітчизняних підприємствах при плануванні підготовки виробництва та освоєнні нових виробів. Сіткове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, але й координувати їхнє раціональне використання на даний момент.
Взагалі, існує три типи
сіткових моделей, які використовуються
для складних проектів, а саме:
моделі
типу "вершини — роботи",моделі
"вершини — події», змішані. Усі види
сіткових моделей забезпечують розрахунок
раннього та пізнього початку й закінчення,
резервів часу для кожної роботи проекту,
у припущенні, що задано тривалості робіт
і логічні залежності між ними. В процесі
реалізації проектів використовуються
різні типи детальних планів, які можна
класифікувати наступним чином:
Мал.13.
Класифікація календарних планів
84 Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)
— це розрахунок економічної доцільності здійснення проекту, заснований на порівняльній оцінці витрат і результатів ефективності використання, а також строку окупності вкладень. ТЕО — це виваженість кожного Вашого кроку в реалізації задуманого.
ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проектів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значні, вони не враховуються за
фінансової оцінки ефективності проекту. ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок державних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх
періодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних списках проектно-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.
ТЕО невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. Це, як правило, виключає можливість проектування на конкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать до інвестиційної фази й фінансуються інвестором.