
- •Тема: шляхи розвитку української літератури хх ст. План
- •1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини хх ст. Питання періодизації літературного процесу хх ст.
- •2.Питання періодизації літературного процесу хх ст.
- •Українська література в період розпаду срср і утворення самостійної Української держави.
- •Література на сучасному етапі.
- •3. Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку хх ст.
- •4. Революція 1917 та розвиток укр. Культури.
- •5. Політика »українізації » та її наслідки.
- •Список мешканців будинку «слово» по під'їздах (зі спогадів володимира куліша)
- •Валуевский циркуляр 1863 года
- •По вмсочайшему повеленим)
- •І. Загальні засади
- •IV. Про співроб1н1-іків державних установ
- •V. Заходи, що забезпечують знання найпоширеніших на україні мов
Тема: шляхи розвитку української літератури хх ст. План
1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст.
2.Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.
3. Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.
4. Революція 1917 та розвиток української культури.
5. Політика «українізації» та її наслідки.
1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини хх ст. Питання періодизації літературного процесу хх ст.
Українська література ХХ ст. виникла не на голому місці. У неї була цікава і складна передісторія. Проте два з половиною століття під пресом царизму – то тотальне нищення української нації (російська демократія і сьогодні цього не визнає). Факти ж засвідчують:
1709 - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення текстів, писаних українською мовою, з церковних книг. У 1720 було видано ще один подібний указ.
1754 - Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 - Вилучення у населення українських букварів.
1847 - Розгром Кирило-Мефодіївського товариства.
1863 - Валуєвський циркуляр про заборону видання книг укр. мовою.
1876 - указ про заборону ввезення українських книг із-за кордону. Цим же указом було заборонено друкувати тексти українських пісень.
1884 - указ про закриття всіх укрїнських театрів.
1885 - указ про заборону українських книг для дітей.
1888 – указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.
1914 – указ Миколи ІІ про скасування української преси.
Вірто відзначити, що і в радянські часи буде прийнято велику кількість подібних законів, чого тільки варта телеграма Сталіна про припинення українізації (1933 рік).
Еліта поступово забула рідну мову і культуру, між нею та простим народом утворилась велика прірва. Спроби інтелігенції щось змінити досить часто зустрічали шалений опір влади та нерозуміння селян. Проте і в цих жахливих умовах українська наука, культура і література продовжували розвиватися. Саме на цей період припадає формування української інтелігенції, яка нерозривно пов’язувала себе з народом і вбачала своє призначення в формуванні його національної свідомості та боротьбі за краще майбуття.
У кінці ХІХ на початку ХХ століть у Європі ширяться робітничі рухи з економічними вимогами – поліпшення умов праці, скорочення робочого дня підвищення зарплати, соціального захисту.
У зв’язку з цим ширяться ідеї соціальної справедливості й політичної свободи. Створюються організації та партії з метою їх впровадження в життя. Виникають ідеї перебудови суспільного життя на основах демократії й соціальної справедливості – ідеї соціалізму, з чисельними напрямками в окремих країнах.
Найбільш радикальними виявились послідовники Маркса, що проголосили соціалізм перехідним періодом до комунізму.
Ідеї комунізму потрапляють до Росії, про що засвідчила перша революція 1905-1907 років. В Україні напередодні першої російської революції 1905 р. відроджується національно-визвольний рух.
Перша Світова війна привела до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, між якими було поділено Україну. Це прискорює розвиток національно-визвольного руху по всіх землях України. Пригадаємо окремі події тих часів:
- 17 березня 1917 р. було утворено Центральну Раду на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком;
- 20 листопада 1917 р. - проголошення Української Народної Республіки;
- 29 квітня 1918 р. - гетьманський переворот і прихід до влади П. Скоропадського;
- 13 листопада 1918 р. – проголошення УНР на чолі з С.Петолюрою (Директорія);
- 13 листопада 1918 року – проголошено створення ЗУНР;
- 22 січня 1919 р. – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.
Увесь цей час Україна перебувала у стані війни, відбиваючись від російських більшовиків та російських білогвардійців, військ Антанти, німців, поляків, румунів, її розривали внутрішні протиріччя. Чергова інтервенція з боку радянської Росії у 1920 році привела до припинення існування УНР, як суб’єкта міжнародного права у листопаді 1920 року і реставрації Російської імперії в образі СРСР, куди насильно було приєднано 30 грудня 1922 року і Україну у вигляді УРСР.
Західні Українські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Такий розподіл зберігся до початку Другої Світової війни.
Україна ж за своє перебування в складі нової імперії заплатить голодомором 1933 року, соловецькими та сибірськими таборами, розстрілами і нищенням всього українського у 1934-1937 рр., репресіями 1939-1941 рр. на землях Західної України, багатомільйонними жертвами під час Другої Світової війни, голодом 1947 р. Люди житимуть під постійним тиском, страхом, з невпевненістю у завтрашньому дні. Ними керуватимуть жорстокі моральні покручі без честі і людської гідності.
Таким чином розвивалися події новітньої історії на нашій землі у першій половині ХХ ст. Від нас же вона довгий час приховувалась і замовчувалась. Але якою б вона не була, її потрібно знати, щоб не допустити таких страхіть у майбутньому.