Тема: шляхи розвитку української літератури хх ст. План

1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст.

2.Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.

3. Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.

4. Революція 1917 та розвиток української культури.

5. Політика «українізації» та її наслідки.

1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини хх ст. Питання періодизації літературного процесу хх ст.

Українська література ХХ ст. виникла не на голому місці. У неї була цікава і складна передісторія. Проте два з половиною століття під пресом царизму – то тотальне нищення української нації (російська демократія і сьогодні цього не визнає). Факти ж засвідчують:

1709 - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення текстів, писаних українською мовою, з церковних книг. У 1720 було видано ще один подібний указ.

1754 - Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 - Вилучення у населення українських букварів.

1847 - Розгром Кирило-Мефодіївського товариства.

1863 - Валуєвський циркуляр про заборону видання книг укр. мовою.

1876 - указ про заборону ввезення українських книг із-за кордону. Цим же указом було заборонено друкувати тексти українських пісень.

1884 - указ про закриття всіх укрїнських театрів.

1885 - указ про заборону українських книг для дітей.

1888 – указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.

1914 – указ Миколи ІІ про скасування української преси.

Вірто відзначити, що і в радянські часи буде прийнято велику кількість подібних законів, чого тільки варта телеграма Сталіна про припинення українізації (1933 рік).

Еліта поступово забула рідну мову і культуру, між нею та простим народом утворилась велика прірва. Спроби інтелігенції щось змінити досить часто зустрічали шалений опір влади та нерозуміння селян. Проте і в цих жахливих умовах українська наука, культура і література продовжували розвиватися. Саме на цей період припадає формування української інтелігенції, яка нерозривно пов’язувала себе з народом і вбачала своє призначення в формуванні його національної свідомості та боротьбі за краще майбуття.

У кінці ХІХ на початку ХХ століть у Європі ширяться робітничі рухи з економічними вимогами – поліпшення умов праці, скорочення робочого дня підвищення зарплати, соціального захисту.

У зв’язку з цим ширяться ідеї соціальної справедливості й політичної свободи. Створюються організації та партії з метою їх впровадження в життя. Виникають ідеї перебудови суспільного життя на основах демократії й соціальної справедливості – ідеї соціалізму, з чисельними напрямками в окремих країнах.

Найбільш радикальними виявились послідовники Маркса, що проголосили соціалізм перехідним періодом до комунізму.

Ідеї комунізму потрапляють до Росії, про що засвідчила перша революція 1905-1907 років. В Україні напередодні першої російської революції 1905 р. відроджується національно-визвольний рух.

Перша Світова війна привела до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, між якими було поділено Україну. Це прискорює розвиток національно-визвольного руху по всіх землях України. Пригадаємо окремі події тих часів:

- 17 березня 1917 р. було утворено Центральну Раду на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком;

- 20 листопада 1917 р. - проголошення Української Народної Республіки;

- 29 квітня 1918 р. - гетьманський переворот і прихід до влади П. Скоропадського;

- 13 листопада 1918 р. – проголошення УНР на чолі з С.Петолюрою (Директорія);

- 13 листопада 1918 року – проголошено створення ЗУНР;

- 22 січня 1919 р. – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.

Увесь цей час Україна перебувала у стані війни, відбиваючись від російських більшовиків та російських білогвардійців, військ Антанти, німців, поляків, румунів, її розривали внутрішні протиріччя. Чергова інтервенція з боку радянської Росії у 1920 році привела до припинення існування УНР, як суб’єкта міжнародного права у листопаді 1920 року і реставрації Російської імперії в образі СРСР, куди насильно було приєднано 30 грудня 1922 року і Україну у вигляді УРСР.

Західні Українські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Такий розподіл зберігся до початку Другої Світової війни.

Україна ж за своє перебування в складі нової імперії заплатить голодомором 1933 року, соловецькими та сибірськими таборами, розстрілами і нищенням всього українського у 1934-1937 рр., репресіями 1939-1941 рр. на землях Західної України, багатомільйонними жертвами під час Другої Світової війни, голодом 1947 р. Люди житимуть під постійним тиском, страхом, з невпевненістю у завтрашньому дні. Ними керуватимуть жорстокі моральні покручі без честі і людської гідності.

Таким чином розвивалися події новітньої історії на нашій землі у першій половині ХХ ст. Від нас же вона довгий час приховувалась і замовчувалась. Але якою б вона не була, її потрібно знати, щоб не допустити таких страхіть у майбутньому.