Види відпусток:

У Законі України «Про відпустки» від 15.11. 1996 р. встановлено такі види відпусток:

1. щорічні: основна; додаткова за роботу зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи зі шкідливими й тяжкими умовами праці; за особливий характер роботи; інші, передбачені чинним законодавством;

2. додаткові у зв’язку з навчанням (для тих, хто навчається без відриву від виробництва);

3. творча (надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників);

4. соціальна – у зв’язку з вагітністю й пологами; з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей

5. відпустка без збереження заробітної платні (надаються на різні строки у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки» без згоди власника або уповноваженого ним органу: ветеранам війни; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; особам, які одружуються; пенсіонерам за віком; інвалідам; працівникам у разі смерті рідних чоловіка (дружини), батьків (вітчими, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер тощо).

Запитання фронтального опитування:

1. Визначте поняття та предмет трудового права.

   Трудове право України – це сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, які реалізують трудові або тісно з ними пов’язані відносини в суспільній організації труда.

   Предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосуванням робітниками та службовцями здібності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванні, колективні правові відносини та відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців, в випадку тимчасової або постійної втрати працездатності. Трудове право України – це сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, які реалізують трудові або тісно з ними пов’язані відносини в суспільній організації труда.

2. Які існують взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально - економічних відносин у колективному договорі?

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці;

• забезпечення продуктивної зайнятості;

• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

• умов і охорони праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутові пільги. (Ст.13 КЗпПУ).