Робочий час Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті (ст. 50).

Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р.№ 319 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2006 р. за №696/12570.

Тривалість робочого тижня медичних працівників, за винятком зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р. № 319 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 2006 р. за № 696\12570).

Згідно з цим наказом, для фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середній медичний персонал), за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах, амбулаторно – поліклінічних закладів охорони здоров’я встановлена норма робочого часу 38, 5 год. на тиждень.

Узагальнюючи вищевикладене відповідно до ст.. 51 КЗпП, п. 3 ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено скорочений робочий день для медичних працівників. У Наказі Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2006 р. «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» передбачено такі скорочені варіанти тривалості робочого часу залежно від посади і (чи) спеціальності:

• 38,5 год. на тиждень (для лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці);

• 33 год. на тиждень (для лікарів, зайнятих лише на амбулаторним прийомом хворих);

• 40 год. на тиждень (для керівників закладів та установ охорони здоров’я, їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників відділів, служб та інших підрозділів; за винятком лікарів та фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою – керівників структурних підрозділів та закладів охорони здоров’я, (у тому числі амбулаторно – поліклінічних), головних фахівців (головних медичних сестер, головних фельдшерів і т.д.).

• 18 год. на тиждень (для вчителів І – ХІІ класів шкіл, вчителів – дефектологів та логопедів закладів охорони здоров’я (крім будинків дитини));

• 20 год. на тиждень (для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів будинків дитини);

• 30 год. на тиждень (для вихователів, старших вихователів закладів охорони здоров’я);

• 36 год. на тиждень (для вихователів – методистів закладів охорони здоров’я, вихователів будинків дитини).

Скорочена тривалість робочого часу

Відповідно до ст. 51 КЗпП, скорочену, порівняно з нормальною, тривалість робочого часу встановлюють залежно від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці:

1. для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці,- не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися,як під час прийняття на роботу, так і згодом, неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці у такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не підлягає будь – яким обмеженням обсягу трудових прав працівника (ст. 56 КЗпП).

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється медичним працівником згідно з Переліком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2002 р. № 163.

Відповідно до підрозділу «Інфекційні, туберкульозні (протитуберкульозні) лікувально – профілактичні установи та заклади, відділення, палати, кабінети; санітарно- лісові школи та школи – інтернати, дитячі будинки, дитячі садки (групи), ясла – садки (групи) та будинки дитини (групи) для дітей хворих на туберкульоз; будинки інвалідів (відділення) для хворих на туберкульоз; навчальні заклади для інвалідів, хворих на туберкульоз» розділу 32 « Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» зазначеного вище Переліку, молодші спеціалісти з медичною освітою, які безпосередньо обслуговують хворих у цих установах і підрозділах, мають право на скорочену тривалість робочого тижня (36 год.).

Скорочений робочий час тривалістю 5,5 год. в день встановлений для таких категорій медичних працівників:

• середнього медичного персоналу, що працюють упродовж усього робочого дня на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужності вище ніж 200 Вт.

Скорочена тривалість робочого часу (36 год. на тиждень) встановлена для медичних сестер, що виховують дітей у віці до 3 років, і вихователів ясельних груп дитячих дошкільних установ та будинків дитини постанова Ради Міністрів СРСР «Про подальше поліпшення суспільного дошкільного виховання і підготовки дітей до навчання у школі»).