Зміст теми лекційного заняття

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожний має право на роботу, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми прфесійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів згідно суспільним потребам.

Отже, праця це свідома діяльність людей, спрямована на створення матеріальних та духовних благ, надання послуг, діяльність, яка характеризує визначені споживчі цінності.

Предметом трудового права України є суспільні трудові відносини, які виникають із застосуванням робітниками та службовцями здібності до праці в суспільному виробництві, відносини по працевлаштуванні, колективні правові відносини та відносини по матеріальному забезпеченню робітників та службовців, в випадку тимчасової або постійної втрати працездатності. Трудове право України – це сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, які реалізують трудові або тісно з ними пов’язані відносини в суспільній організації труда.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників на уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів. (Ст. 11 КЗпПУ)

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці;

• забезпечення продуктивної зайнятості;

• нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

• участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

• режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

• умов і охорони праці;

• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

• гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

• умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантій, соціально-побутові пільги. (Ст.13 КЗпПУ)

Трудовий договір

Трудовий договір є юридичною базою відносин між робітником та власником засобів виробництва або його представником.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір, як правило, повинен заключатися в письмовій формі, у вигляді окремого документа. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1. при організованому наборі працівників;

2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3. при укладенні контракту;

4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5. при укладенні трудового договору з неповнолітніми (Ст.187 КЗпПУ)

6. при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Трудовий договір визначає, яку саме роботу медичний працівник зобов’язується виконувати, а також зобов’язує роботодавця виплачувати йому за це заробітну плату і забезпечувати відповідні умови праці, необхідні для цієї роботи.

Формально підставою для прийняття медичного працівника на роботу є його особиста заява у письмовій формі на ім’я керівника закладу охорони здоров’я. За результатами розгляду заяви видається наказ, в якому зазначається дата прийняття медичного працівника на роботу, його посада, система оплати праці, випробувальний термін (за потреби). Факт ознайомлення з таким наказом медичний працівник має підтвердити особистим підписом.

Якщо медичний працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі, то відмова роботодавця у цьому разі вважатиметься грубим порушенням законодавства, що підлягає юридичній відповідальності.

Законодавство про працю передбачає те, що трудовий договір може бути:

1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2. на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3. таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строк трудового договору має юридичні наслідки. Робітник, уклавши трудовий договір на визначений строк або на час виконання певної роботи, може звільнитися за власним бажанням тільки при наявності поважних причин, а робітник, уклавши безстроковий трудовий договір, - без пояснення причин.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. (СТ.23 КЗпПУ).

Одним із різновидів договорів, укладеного на час виконання певної роботи, є договори про сезонну роботу та тимчасові трудові договори.

Сезонними визнаються роботи, які в силу природних та кліматичних умов виконуються не цілий рік на протязі визначеного періоду (сезону), не перевищуючого шести місяців, і які включені в переліки сезонних робіт.

Тимчасовими робітниками та службовцями визнаються робітники та службовці, прийнятий на роботу на строк до двох місяців, для заміщення тимчасово відсутніх робітників, за якими зберігається їх місце роботи (посада),- до чотирьох місяців.

Згідно з частиною III статті 21 КЗпПУ особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.