
- •Лабораторна робота № 1 Визначення прискорення тіла в разі рівноприскореного руху
- •Лабораторна робота № 2. Вимірювання сил
- •Лабораторна робота № 3 Вимірювання жорсткості пружини
- •Лабораторна робота № 4 «Вимірювання коефіцієнта тертя ковзання»
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота №4 Дослідження залежності між тиском, об’ємом і температурою газу
- •Лабораторна робота №5
- •Лабораторна робота №6 Тема: Визначення питомого опору провідника.
- •Лабораторна робота №7 Визначення ерс і внутрішнього опору джерела струму».
- •Лабораторна робота №8 Вивчення явища електромагнітної індукції
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № 9 Визначення прискорення вільного падіння за допомогою маятника
- •Порядок виконання роботи:
- •Лабораторна робота № 10. Визначення показника заломлення скла з допомогою мікроскопа.
- •Лабораторна работа №11 Спостереження неперервного та лінійчастого спектрів речовини
- •Хід роботи:
Лабораторна робота № 10. Визначення показника заломлення скла з допомогою мікроскопа.
Прилади і матеріали: вимірювальний мікроскоп з мікрометричним гвинтом, мікрометр, скляна пластинка з штрихами на обох поверхнях.
Явище заломлення світла говорить про те, що світло поширюється в різних середовищах з різною швидкістю.
Для визначення показників заломлення речовини існують різні методи. Одним з них є метод визначення показника заломлення за допомогою мікроскопу. основі методу лежить явище уявного зменшення товщини скляної пластинки внаслідок заломлення світлових променів, які проходять в склі при розгляданні пластинки нормально до її поверхні.
З
точки А, яка знаходиться на нижній
поверхні скляної пластинки виходять
два промені світла 1 і 2. Промінь 2 падає
на пластинку нормально до її поверхні
і тому не зазнає заломлення. Промінь 1
падає під кутом і заломлюється виходячи
з пластинки в точці О по напрямку до
точки Д.
При виході із пластинки
промінь ОД утворює кут заломлення r
– більший, ніж кут падіння. Якщо дивитись
на пластинку зверху, то спостерігач
буде бачити точку перетину променів ОД
і АС не в точці А, а в точці Е, тобто видима
товщина пластинки СЕ =а
менша дійсної її товщини СА=h.
Для
променів, близьких до нормалі, кути
падіння і заломлення малі. В цьому
випадку синуси кутів можна замінити на
тангенси і по закону заломлення світла
написати (розглядаючи зворотний хід
променів, тобто від Д до А):
З
мал.2 видно, що
;
тоді
одержимо:
Значить, показник заломлення скла можна знайти як відношення дійсної товщини пластинки до уявної її товщини.
ПОРЯДОК РОБОТИ.
Виміряти мікрометром дійсну товщину скляної пластинки h в тому місці, де нанесені штрихи.
Визначити уявну товщину скляної пластики а, для чого пластинку покласти на столик мікроскопа під об‘єктив так, щоб обидва штриха перетинали оптичну вісь приладу.
Рухаючи тубус, досягти чіткого зображення видимого в мікроскопі штриха, нанесеного на верхню поверхню пластинки. Записати відлік мікрометра.
Опускати тубус мікроскопу до тих пір, поки не отримається чітке зображення штриха на нижній стороні пластинки. Різниця відліків мікрометричного гвинта дає уявну товщину пластинки а.
Обчислити показник заломлення по формулі:
.
Вимірювання дійсної і уявної товщини провести не менше п‘яти разів. Визначити середнє значення показника заломлення скла та обчислити похибку вимірювань. Результат записати у вигляді:
.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.
Сформулюйте закони відбивання і заломлення світла.
Дайте визначення фазової швидкості світла.
Що називається відносним показником заломлення речовини?
Що називається абсолютним показником речовини?
Від чого залежить показник заломлення речовини?
Коли спостерігається явище повного відбивання світла?
Показати хід променів через систему: повітря–вода–скло–повітря.
Чи залежить показник заломлення скла від товщини пластинки?
9. Чому при розгляданні предмета через плоскопаралельну пластинку він здається розміщеним ближче, ніж в дійсності?