6. Стимулювання екологізаці! нтп у природокористуванні

Доводиться констатувати, що сьогодні Україна має незадовільний стан довкілля та ресурсомістку економіку, яка базується в основному на виробництві сировинних продуктів. Продовжується практика прий­няття неефективних технологічних рішень без необхідного ув’язання їх з прогресом в області НТП в єдиній збалансованій стратегії розвитку України.

Разом із тим, як свідчать звітні дані Міністерства освіти і науки України, для міжнародного та внутрішнього трансферу технологій можуть бути використані 25-35% розробок, що спрямовані на охорону навколишнього середовища, у тому числі на нейтралізацію промисло­вих викидів, безпеку об’єктів атомної енергетики, очищення природних і стічних вод та близько 20% розробок - за пріоритетним напрямком «Нові речовини і матеріали», утому числі технологій одержання прин­ципово нового класу полімерних виробів, придатних для використання майже у всіх галузях народного господарства країни.

Незважаючи на це, доводиться констатувати, що для розвитку вну­трішнього трансферу технологій, на даль, ще не створено відповідних організаційно-економічних умов, таких, як:

• раціональна система фінансування виробничих об’єктів;

• дієва система їх оподаткування, стимулювання і'продажу «ноу- хау» через аукціони;

• ефективна ринкова інфраструктура для продажу науково-технічної продукції.

Крім того, існує певна законодавча ніша щодо стимулювання на­уково-технічного прогресу через розвиток інноваційних заходів зі збе­реження довкілля. В основному, в обмеженому вигляді існують низки пільг щодо впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій (Закони «Про відходи», «Про охорону навколишнього при­родного середовища» тощо)

У зв’язку з цим. як вважають спеціалісти, доцільним є пільго­ве оподаткування тих виробничих об’єктів, що підвищують темпи впровадження досягнень науки і техніки, особливо пріоритетного значення. Зокрема, пропонується звільнення від податку на 5 років прибуток і валютну виручку, одержані підприємством від продажу прав на об’єкти промислової власності, а також за рахунок придбання прав на використання ліцензій у межах дії ліцензійної угоди, також одержаний підприємством прибуток від виробництва нових видів матеріалів і речовин із використанням запатентованого в Україні винаходу.

До речі, різні податкові заходи для стимулювання наукових дослід­жень і будівництва нових екологобезпечних підприємств здійснюються урядами ряду штатів США. Передбачається звільнення компаній від податку на власність протягом визначеного терміну, пільги при утри­манні податків з продажу, і так далі. Як правило, чим менш розвинутий в економічному плані штат, тим більше податкових пільг у ньому на­дається для розвитку нового бізнесу, у тому числі екологічного.

Така ж тенденція прослідковується у Китаї, де, юридична осо­ба, що протягом 5 чи більш років реінвестуеала капітал величиною більше 5 млн. доларів, чи запропонувала передову технологію на підприємстві з повільним обертанням капіталу, може звернутися з проханням про часткове чи абсолютне звільнення від податку на реінвестовані суми.

Однак більше всього науково-технічний прогрес, у тому числі в природоохоронній області, стимулює податкова знижка на інвести­ції. У Нідерландах за рахунок державного фінансування проводять ефективні заходи щодо зниження забруднення і розробки чистих технологій. Додаткова знижка на 10-15 % у порівнянні зі звичайною податковою знижкою на інвестиційні витрати застосовується для конкретних інвестицій зі зниження забруднення навколишнього се­редовища.

В Японії за рахунок цього в структурі інвестицій висока питома вага капіталовкладень в екологічні об'єкти. У результаті Японія від­носно менше коштів витрачає на потреби ресурсних галузей, імпор­туючи основну частину сировини і палива через кордон. Реалізація ресурсозберігаючої моделі забезпечує загальне зниження матеріа­лоємності суспільного виробництва у цілому на 22%. у тому числі за сировиною - на 34 %.

Мета такого підходу полягає в заохоченні модернізації і розширенні виробничих потужностей, за допомогою чого можна поліпшити еконо­мічний потенціал країни. Податкова знижка на інвестиції має перевагу перед іншими методами податкових пільг. Доцільно, таку дану прак­тику перекласти на політику екоінвестицій. Для України це тим більше вчасно з огляду на те, що державні централізовані капітальні вкладення постійно скорочуються. Ця ж тенденція залишається домінуючою й на подальші роки.

Слід зазначити, що трансфер наукових результатів багатьох досліджень у США здійснюють регіональні центри з промислового застосування технологій. Згідно з комплексним законом про тор­гівлю і конкурентоспроможність тут створено мережу регіональних центрів просування технологічних нововведень, у тому числі у малий і середній бізнес.

Тому необхідним є також створення відповідних організаційних форм передачі нових технологій виробництву та використання у зв’язку з цим досвіду промислово розвинених країн світу.

У світі визнаними щодо трансферу технологій є також такі ефективні форми науково-виробничих об'єднань, як технопарки і технополіси. З аналізу участі науково-дослідних організацій України в реалізації пріоритетних напрямків НТР, як доречно вважають компетентні вчені, випливають можливості розширення масштабів використання таких форм на базі наукових організацій Національної академії наук та ба­гатьох галузевих науково-дослідних організацій країни.

З огляду на вищезазначене, доцільна розробка спеціальних програм та законодавчого поля щодо активізації внутрішнього та зовнішнього трансферу інновацій. Доцільність їх створення з орієнтацією на ресур­созбереження та біотехнології не викликає сумніву (табл. 12.1).

Таким чином, резюмуючи вищезазначене, можна стверджувати, що першочерговими задачами щодо розвитку науково-технічного прогресу в галузі довкілля є:

Таблиця 12.1