2. Світовий досвід екологічного страхування

, Існує вже достатньо широкий досвід екологічного страхування в світі. / зарубіжних країнах екологічне страхування, яке здійснюється в рамках страхування відповідальності за шкоду від забруднення навколишнього ;ередовища (Environmental Impairment Liability), виникло па початку 60-х юків XX ст.

У США до 1966 р. страхування екологічних ризиків включалось до юлісів загальної відповідальності (CGL). Проте непередбачувані на­слідки страхових випадків, розміри страхових виплат за згаданим видом трахування. а також прийняття Федерального закону про всебічну відповідальність за відновлення і збереження навколишнього середо­вища. відомого під назвою «Суперфонд», який передбачав поширення меж відповідальності за забруднення довкілля, призвели до того, що на початку 80-х років ризики поступового забруднення навколишнього се­редовища (Gradual) були виключені з переліку страхових ризиків полісів загальної відповідальності. У 1980 р. Конгрес США прийняв закон, що регулює питання відповідальності і виплати компенсацій за забруднення навколишнього середовища, відповідно до якого був затверджений спеціальний фонд. Цей закон покладає безумовну відповідальність за скидання небезпечних речовин у навколишнє середовище на усіх власників і оператооіе місць збереження забруднюючих речовин, на підприємства, у процесі виробництва яких утворюються небезпечні і шкідливі відходи, на підприємства, що перевозять такі відходи, і на­дає «повноваження Агентству по охороні навколишнього середовища» пред’являти їм позови.

Страхування екологічних ризиків у країнах Європи розвивалося за дещо іншою схемою. Спочатку полюй загальної цивільної відповідально­сті не містили розмежування між раптовим і випадковим або поступовим забрудненням. На початку 90-х років посилення вимог законодавства щодо екологічної відповідальності підприємств промисловості призвели до зростання попиту на такий вид послуг, як страхування екологічних ризиків. На страховому ринку європейських країн з’явилися поліси страхування від забруднення, які передбачали страхування окремих екологічних ризиків, у тому числі ризиків поступового забруднення. Умови таких полісів передбачали індивідуальні особливості галузей страхувальників і кооигувались відповідно до потенційних екологічних проблем із урахуванням необхідності ретельної оцінки страхового (екологічного) ризи<у. Максимальна сума страхового відшкодування

зі страхування відповідальності у випадку ненавмисного забруднення, прийнята на Лондонському страховому ринку, складає від 85 до 170 млн. дол., а максимальний обсяг страхової відповідальності в Європі, включаючи страхування відповідальності у випадку поступового за­бруднення - не більш як 20 млн. дол. Такі суми, як показує практика, явно недостатні. Наприклад, треба було більш ніж 300 млн. дол. для відшкодування збитку, заподіяного забрудненням навколишнього се­редовища в результаті експлуатації Бхопальського заводу в Індії. У свою чергу, ці суми будуть замалими в порівнянні з позовом у 3 млн. дол., який пред’явила влада штату Мадхія - Прадеш у зв'язку з численними людськими жертвами. Необхідно враховувати, що ризики забруднення істотно відрізняються від інших страхових подій, у результаті яких може бути завданий збиток.

Особливості екологічного страхування (складність ідентифікації страхових випадків, складність вирахуваннята порівняно великі розміри шкоди, заподіяної через забруднення навколишнього природного сере­довища) вимагають виокремлення екологічного страхування як самостій­ного виду. При цьому можливим є прийняття на страхування екологічних ризиків із врахуванням їх .комплексності та багатоваріантності.

На сьогодні у світовій практиці переважають такі види екологічного страхування:

Екологічне страхування відповідальності:

екологічне страхування нерухомих об'єктів (tixed facilities): «Ви­біркове страхування юридичної відповідальності за забруднення» (Pollution Legal Liability Select); «Страхування відповідальності за викид забруднюючих речовин із наземних (підземних) ємкостей» (Storage Tank Liability);

екологічне страхування підприємств сервісу (service industry): «Страхування відповідальності підрядчиків, що займаються розчисткою територій, будівель матеріалів, які містять свинець» (Asbestos Abatement Liability Insurance); «Страхування відповідаль­ності підприємців, що займаються розчисткою територій/будівель від матеріалів, що містять свинець» (Lead Abatement Liability Insurance); «Страхування відповідальності підрядчиків, що займа­ються рекультивацією забруднених земель» (Contractor Operations and Professional Services);

екологічне страхування відповідальності при перевезеннях: «Страхування відповідальності володільців транспортних засо­бів за забруднення навколишнього природного середовища» (Environmental Automobile Liability): «Страхування відпові­дальності володарів ван-ажів за забруднення навколишнього природного середовища під час їх перевезення» (Owners Spill Liability).

Екологічне майнове страхування:

екологічне страхування забрудненого нерухомого майна (Contam­inated Properties): «Страхування неочікуваних витрат по розчистці та рекультивації забрудненого нерухомого майна» (Cleanup Cost Cap); «Страхова програма, що покриває всі операції по розчистц; і рекультивації забрудненого нерухомого майна по загальному » ліміту протягом усього строку страхування» (Owners Controlled

• Insurance Program).

Окрім того, в багатьох країнах ризик заподіяння шкоди навколиш­ньому середовищу аварійним забрудненням включається в стандартний і договір добровільного загального страхування цивільної відповідаль­ності підприємств (CGL). Обов’язкове страхування відповідальності за екологічну шкоду здійснюється приватними страховими компаніями в •'Бельгії. Цей вид страхування прийнято, але не впроваджено в практику в Португалії.