2. Виснаження та погіршення якості водних ресурсів

У XXI століття більшість країн світу, у тому числі й Україна, увійшли з комплексом глобальних, регіональних і національних проблем, серед яких найбільш загрозливими вважаються глобальне порушення безпеки навко­лишнього середовища, виснаження і погіршення якості водних ресурсів — джерел питної води і основи людської життєдіяльності на планеті.

За оцінками, що було наведено на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі, через ЗО років половина населення Землі буде потерпати від нестачі води. Для України цей час може настати значно раніше.

Водні ресурси є важливим фактором розвитку і розміщення продук­тивних сил України. Залучення великих обсягів води у господарський обіг, їх забруднення і безповоротні втрати, великомасштабне перетво­рення ландшафтів порушило природну рівновагу екосистем, призвело до виснаження водних ресурсів у багатьох регіонах держави, втрати самовідновлюваної здатності екосистем.

За міжнародною класифікацією, Україна належить до найменш за­безпечених власними водними ресурсами європейських держав.

В Україні на одного мешканця припадає 1 тис. куб. м. місцевих ресур­сів річкового стоку. В Європі у середньому близько 5 тис куб. м: у Швеції —

6. Швейцарії — 5,8, Білорусі — 3,3, Франції — 2,9, Німеччині — 1,3.

В Україні налічується 63,1 тис. річок і струмків загальною довжиною 206 тис. кілометрів, із них - 9 великих і 81 середніх.

Обсяги водних ресурсів України характеризуються нерівномірним просторовим та сезонним розподілом. 58% ресурсів зосереджено в річках басейну Дунаю в прикордонних районах України. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області - там, де зосереджена найбільша кількість підприємств-водокористувачів. На частку весняного стоку вод припадає від 60 до 90% водності річок.

Територіальний перерозподіл і регулювання стоку здійснюється за допомогою 1,2 тис. водосховищ, понад 28 тис. ставків. 7 великих кана­лів, 10 великих водоводів, якими вода подається до маловодних районів. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об’ємом 18,7 куб. км забезпечують більше половини обсягів водокористування.

Що стосується підземних вод, то слід констатувати, що на Державно­му балансі запасів перебуває 386 родовищ прісних, 124 - мінеральних,

2. - термальних і 1 - промислових підземних вод.

За роки незалежності в Україні сформовано державну політику у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, створено законодавчу та нормативно-методичну базу, розроблено і впроваджено економічний механізм водокористування, прийнято низку відповідних державних програм, утворено систему спеціально упо­вноважених органів виконавчої влади. Разом із тим, суттєве зниження якості водних ресурсів спостерігається в усіх річкових басейнах України. При цьому Україна успадкувала деформовану структуру промислового виробництва з високою питомою вагою водоємних, екологічно небез­печних виробництв чорної металургії, енергетики, важкого машинобу­дування. зрошувального землеробства.

За нинішнього незадовільного стану водних ресурсів та об'єктів водогосподарського комплексу неможливо буде в майбутньому забез­печити необхідний приріст потреб у воді відповідної якості.

За прогнозною оцінкою, загальні потреби населення і галузей еконо­міки у прісній воді становитимуть у 2010 році- 17,6... 19,1 кмЗ. Порівняно з 2000 роком вони зростуть відповідно на 45...57%.

Технології підготовки води для населення в Україні розраховані на доведення природної води до якості питної лише у випадку, коли джере­ло водопостачання відповідає першій категорії. На сьогодні практично жодного поверхневого водоймища за ступенем забруднення води, еко­логічним станом та основними санітарно-хімічними та мікробіологічними показниками не можна віднести до водоймищ першої категорії.

Додаткове техногенне навантаження на стан та якість водних ресур­сів у деяких регіонах України зумовлюється діяльністю підприємств гір­ничодобувної промисловості, а саме скидами шахтних вод, фільтрацією зі ставків-накопичувачів, шламовідстійників. породних відвалів.

Щорічно із шахт України відкачується близько 700 млн. куб. м шах­тних вод, з них понад 600 млн. куб. м. - містять 13... 14 тис. тонн зваже­них речовин та понад 1,2 млн. тонн сольового компонента відводиться в гідрологічну мережу без достатнього очищення.

Загострюється проблема забруднення підземних вод у районах розміщення промислових і сільськогосподарських об’єктів, насамперед поверхневих сховищ твердих ВІДХОДІВ і хвостосховищ.

В Україні виявлено понад 275 сформованих осередків забруднення підземних вод. більш ніж на 90 діючих водозаборах спостерігається прогресуюче погіршення якості води.

Через бактеріальне та хімічне забруднення ґрунтових вод відходами якість води 50% колодязів у сільській місцевості не відповідає санітар­ним нормам. В останні три роки в Україні спостерігається погіршення епідемічної ситуації, що пов’язано з непоодинокими випадками по­стачання населенню бактеріально та вірусозабрудненої питної води. Особливо гостро постала проблема захворюваності населення, і перш

за все - дітей вірусним гепатитом А, для якого водний фактор передачі інфекції є головним.

Результати досліджень, проведених науковими медичними устано­вами, засвідчують про зв 'язок низки захворювань ( карієс зубів, сер­цево-судинні захворювання, жовчнокам’яна та сечокам’яна хвороби, виразкова хвороба шлунку, холецистит тощо) з якістю питної води.