1.4. Значення і роль економіки природокористування в умовах сучасного ринку

1. Сучасні тенденції природокористування в Україні

Екологічну ситуацію в Україні не можна вважати задовільною. Незважаючи на те, що динаміка загального антропогенного тиску на навколишнє природне середовище в останні роки має тенденцію до зниження, рівень техногенного навантаження на довкілля в Україні залишається високим. Щорічно в атмосферне повітря, водні та зе­мельні ресурси країни потрапляє досить велика кількість небезпечних забруднюючих речовин (близько 60 млн. т), із них понад три чверті - токсичні відходи.

При цьому корпоративна культура виробництва та споживання в Укра­їні зумовлює утворення відходів в обсязі майже 90 відсотків від первинно використаних ресурсів.

За різними показниками, на території України щорічно утворю­ється від 700 до 800 млн. тонн відходів. Загальний обсяг накопичених на території України відходів перевищує ЗО млрд. тонн, у тому числі шкідливих (токсичних) - 2,9 млрд. тонн. Основним джерелом утворен­ня промислових відходів є виробнича діяльність підприємств гірничо- видобувної, хімічної, металургійної промисловості, нафтопереробної галузі, паливно-енергетичного комплексу, промисловості будівельних матеріалів. В окремих регіонах і містах України, де зосереджена значна кількість таких виробництв, граничні рівні забруднення довкілля пере­вищують норми якості.

За ступенем небезпечності для здоров’я людини забруднення атмос­ферного повітря є головним негативним чинником. В Україні практично немає жодного промислового об’єкта, внаслідок виробничої діяльності якого концентрація основних забруднюючих речовин не перевищувала

б гранично допустимих показників. На сьогодні функціонує близько 10 тис. об’єктів потенційно підвищеної екологічної та техногенної небез­пеки. Як наслідок - 15,3 відсотка жителів міст проживають в умовах міні­мального забруднення повітря, 52,8 відсотків - помірного, 24,3 відсотка - сильного і 7.6 відсотків - украй сильного забруднення.

Значна частина населення України використовує для життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. Близько 60 відсотків на­селення споживає воду з Дніпра, 15 відсотків - з інших поверхневих дже­рел і 25 відсотків - використовує підземні джерела водозабезпечення.

Майже всі річкові басейни України забруднені або дуже забруднені. Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Найбільш екологічно незадовільний якісний стан підземних вод у Донецькому та Криворізькому регіонах. Водосховища на Дніпрі також стали акумуляторами забруднювальних речовин.

Основними чинниками забруднення ґрунтів є важкі метали та за­лишки пестицидів, що зумовлено насамперед виробничою діяльністю підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Перед економікою України стоять завдання глибокої реструктуризації промислового комплексу з метою створення умов для прискореного технологічного його оновлення, забезпечення конкурентоспроможної продукції з одночасним зменшенням рівня впливу на довкілля. Еконо­мічна політика може бути ефективною лише за умови врахування питань збереження довкілля в процесах прийняття рішень у різних секторах (галузях) економіки.

Реалізація стратегії індустріального розвитку національної економіки на інноваційних принципах, її модернізація та оновлення вимагатиме тривалого часу і значних обсягів інвестицій. Тому перехідний період трансформації економіки на ринкові засади, пов’язаний із широким упро­вадженням парку технологій, вимагатиме пошуку стратегій, які націлю­вали б на мінімізацію фінансових витрат підприємств для забезпечення ринку конкурентоспроможною продукцією та послугами. а також істотне зменшення негативного впливу на довкілля. Розглянемо це на прикладі різних структурних елементів природного середовища.