2. Мета та основні завдання економіки природокористування як науки

На сучасному етапі в економіці виділяють два типи природокори­стування:

• раціональне - це система діяльності, покликаної забезпечити економне використовування природних ресурсів і їх відтво­рювання з урахуванням перспективних інтересів народного господарства і збереження здоров’я нації. Основними принци­пами раціонального природокористування служать: вивчення, охорона, освоєння і перетворення;

• нераціональне - яке призводить до вичерпання природних ре­сурсів, підриву відновних сил біосфери, зниження оздоровчих і естетичних якостей.

Головними напрямами економіки природокористування є вивчення природних ресурсів як економічної категорії: розробка економічних принципів раціонального природокористування; планування біоеконо- мічних програм і прогнозування результатів природокористування.

Метою дисципліни «Економіка природокористування» є пропа­ганда знань суспільства в області управління раціональним викори­станням природних ресурсів і охорони навколишнього середовища, соціально-економічних аспектів природокористування І природоохо­ронного законодавства, а також формування економіко-екологічного світогляду.

Ключовою задачею дисципліни є набуття навичок, необхідних у практичній діяльності екологів-економістів при проведенні економіч­ного обґрунтування природоохоронних заходів і варіантів, пов’язаних із раціональним використанням природних ресурсів та охороною на­вколишнього середовища.

Основними завданнями економіки природокористування як науки є:

• дослідження економічних закономірностей використання су­спільством обмежених природних ресурсів з метою задоволення своїх потреб;

• розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їх вартості;

• створення економічних механізмів управління раціональним використанням природних ресурсів і охорони навколишнього середовища;

• розробка методів розрахунку економічної ефективності капіталь­них вкладень у раціональне використання природних ресурсів та охорону навколишнього середовища, використання нової техніки та технологій, проектів, господарських рішень тощо;

• визначення перспектив .розвитку виробництва з урахуванням екологічних факторів;

• прогноз змін стану навколишнього природного середовища;

• комплексне використання сировини і вторинних ресурсів.

Важливе значення має кількісне вимірювання величини збитку від

забруднення навколишнього середовища, визначення економічної ефективності та необхідного обсягу капітальних вкладень у природо­охоронні заходи .

Перед фахівцями в області природокористування стоять такі за­дачі, як:

• розробка основних принципів взаємодії виробничої і невироб­ничої діяльності людини з навколишнім середовищем, що за­безпечують єдині підходи до природи як загального фундаменту існування суспільства;

• оптимізація взаємостосунків між природно-ресурсною базою і соціально-економічним розвитком суспільства;

• пошук методів господарювання, що враховують природну рів­новагу навколишнього середовища і поліпшують природний потенціал;

• розробка єдиної системи природоохоронного законодавства, стандартів і нормативних екологічних вимог до господарської діяльності і стану навколишнього середовища;

• створення нових законодавчих економічних відносин в суспіль­стві, що дозволяють здійснити структурну перебудову націо­нального господарства на базі ресурсо- і енергозбереження, впровадження досконалішої екологічно чистої техніки і техно­логій;

• перехід на міжнародні екологічні стандарти якості навколиш­нього середовища, технологічних процесів і продукції, що за­безпечує входження країни у систему Міжнародної економічної співпраці;

• формування ефективної системи органів державного та регіо­нального управління в області екології і природокористування, покликаної здійснювати єдину державну екологічну політику країни.

Вищезазначене потребує належного взаємозв’язку курсу «Еконо­міка природокористування» з іншими дисциплінами.

	Сумський державний університет]
Сумський державний ун БІБЛІОТІ		ЛЮТЕКА І ІЬНИЙ ЗАЛ №4 I