9. Руйнівні паводки

Останнім часом одним із найнебезпечніших проявів шкідливої дії вод для багатьох регіонів України стали руйнівні паводки, що при­зводять до виникнення надзвичайних ситуацій із катастрофічними наслідками.

Значні матеріальні збитки і людські жертви спричиняють паводки у Закарпатті. Наприклад, прямі збитки від паводку у березні 2001 року становили до 300 млн. грн. У зазначеному регіоні в останні роки прове­дення протипаводкових заходів і планомірний розвиток продуктивних сил на основі раціонального використання вс<х видів природних ресур­сів відійшли на другий план. Основна діяльність центральних і місцевих органів влади зосереджується в основному на ліквідації наслідків над­звичайних ситуацій.

10. Техногенна безпека

Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її кон­центрація в окремих регіонах, існування великих промислових ком­плексів, на яких зосереджено потенційно небезпечні об’єкти різної категорії та потужності, обумовлює значну вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, яхі несуть загрозу для людини, економіки і природного середовища. Майже дві третини (55%) всіх ава­рійних забруднень припадає на забруднення водних ресурсів, ЗО⁰/. - на земельні та 5% - на атмосферне повітря. Крім того, зафіксовано випадки забруднень об’єктів рослинного світу, массвсі загибелі риби та радіаційних аварій

Внаслідок аварійних забруднень, надзвичайних екологічних ситуації і та радіаційних аварій щорічно екологічний збиток довкіллю складає де­сятки млн. грн., з яких відшкодовується лише трохи більше половини.

В Україні діє понад 1,5 тис. вибухо- і пожежонебезпечних вироб­ництв, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих та рідких не­безпечних речовин. Переважна більшість вибухо* і пожежонебезпечних об’єктів розташована в центральних, східних та південних областях країни, де сконцентровано хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні та металургійні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються вугільні шахти, нафтові та газові промисли.

Найбільш ризиковою щодо виникнення небезпечних ситуацій є ву­гільна промисловість, зокрема, вугільні шахти. В Україні нараховується близько 180 діючих шахт, значна кількість яких працює без реконструк­ції понад 20 років. Коефіцієнт смертельного травматизму на 1 млн. тонн видобутого вугілля становить 3,1, для порівняння в Росії -1,1. а в США - 0,03.

Значну техногенну небезпеку становлять об’єкти атомної енергетики, урановидобувної та переробної промисловості, джерела йонізуючого випромінювання, що використовуються у виробництві, науково-дослідній роботі і в медицині, радіоактивні відходи.

В Україні функціонує 4 атомних електростанції з 13 реакторними установками. Загальні радіаційні аварії на АЕС при руйнуванні одного реактора з викидом 10 % радіоактивних продуктів за межі сзнітарно- захисних зон станцій можуть створили зони забруднення (з різними рівнями радіації) загальною площею понад 400 тис. км², до яких потрапляє більш ніж 5 тис. населених пунктів із населенням понад

1. млн. чоловік.

В Україні нараховується понад 3700 об’єктів, на яких використо­вуються джерела йонізуючого випромінювання, в тому числі понад 2,5 тис. медичних закладів. Діяльність понад 5 тис. різних підпри­ємств. організацій та установ пов'язана з утворенням радіоактивних відходів.

Для навколишнього середовища і населення значну небезпеку ста­новлять великі за обсягом хвостосховища з переробки урану. Розташо­вані на площі 542 га. вони містять близько 65,5 млн. тонн радіоактивних

речовин.

На території України функціонує понад 1,7 тис. промислових об’єктів, де зберігається або використовується більше 300 тис. тонн небезпечних хімічних речовин. Це заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, заводи з переробки нафти та нафтопродуктів, залізничні станції і порти, термінали і склади, на яких концентрується продукція хімічних вироб­ництв тощо.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів знаходять­ся понад 250 адміністративно-територіальних одиниць, в яких мешкає близько 20 млн. чол.

Дані спостережень за станом навколишнього природного середови­ща сыдчать. що в регіонах посиленого антропогенного впливу високим залишається рівень хімічного забруднення поверхневих вод, атмосфер­ного повітря та ґрунтів.

Велику гідродинамічну небезпеку становлять водосховища, греблі, дамби, шлюзи, зокрема споруди дніпровського каскаду.

Створення каскаду водосховищ на р. Дніпро забезпечує пропуск повеней і лаводкіь без значних збитків для економіки та населення. Дні­провські водосховища забезпечують водою 2/3 населення України.

Тривалий період експлуатації цих споруд зумовив суттєве їхнє технічне зношення. Значна частина захисних гідротехнічних споруд на дні­провських водосховищах стала потенційно небезпечними об ‘єктами.

Негативний вплив на господарську діяльність справляє розвиток карстових процесів, від яких потерпає до 24% території України.

На Донбасі при загальній площі вуглепромислових районів близько 15 тис. кв. км площа осідання сягає 8 тис. кв.км, а в Дніпропетровській області - майже 500 кв. км.

Все вищезазначене свідчить про важливість реалізації економічних заходів у сфері природокористування.