4. Розпорядок для організації бугаїв плідників та раціони залежно режиму їх використання

Продуктивність племінних бугаїв-плідників характеризується кількістю і якістю одержуваної від них спермопродукції. У дорослих бугаїв порушення статевих функцій від нестачі енергії зустрічаються рідше, ніж від перегодівлі. Надмірна годівля у поєднанні з недостатнім моціоном призводить до ожиріння, яке викликає порушення функцій залоз внутрішньої секреції і придаткових статевих залоз, зниження і навіть припинення спермогенезу. Зниження статевої активності, об’єму еякуляту, вмісту фруктози і лимонної кислоти в спермі та зміни в придаткових статевих залозах настають, коли рівень енергетичного живлення зменшується на 50%.

Для бугаїв-плідників характерна підвищена потреба в протеїні. Це обумовлено високою інтенсивністю білкового обміну (продукти розщеплення білка необхідні для стимулювання постійної статевої домінанти). Неприпустимий також надлишок протеїну, оскільки це викликає посилене утворення аміаку, зниження синтезу органічних кислот у рубці і призводить до порушення обміну речовин в організмі. Оптимальний рівень перетравного протеїну в раціонах бугаїв у непарувальний період становить 90 г, при середньому навантаженні – 110 г і при підвищеному навантаженні – 125 г на одну кормову одиницю.

Норми годівлі бугаїв-плідників розраховані на дорослих, статевозрілих тварин, а для молодих потреба збільшують на 1-1,5 кормових одиниці у зв’язку з їх ростом. Годівля має забезпечити заводську вгодованість плідників. Норми диференційовані також за живою масою від 500 до 1400 кг з різницею в 100 кг. Корми повинні бути високої якості і відповідати вимогам першого класу.

Не рекомендуються згодовувати об’ємисті малопоживні корми, такі як солому, полову, водянисті (жом, брагу, пивну дробину), а також шрот бавовниковий, так як він містить госипол, що вбиває сперматозоїди, шроти з хрестоцвітих культур (ріпаковий, рижієвий), які містять гірчичні масла. Небезпеку для бугаїв представляє і зелена маса хрестоцвітих, так як у ній виявлено речовини, що порушують функцію щитоподібної залози і обмін йоду в організмі. Сіно краще використовувати бобово-злакове, зібране в оптимальні фази вегетації, добре облиствлене. До складу раціону його включають з розрахунку 0,8-1,2 кг на 100 кг живої маси або 6-11 кг на голову. Трав’яне борошно або різка – відмінне джерело каротину, їх згодовують по 0,5-1 кг на голову. Використання гранульованого трав’яного борошна більше 2 кг на голову може порушити рубцеве травлення.

З питання про згодовування бугаям силосованих кормів немає єдиної думки. Нерідко ці корми виходять невисокої якості і в цьому випадку їх використання негативно позначається як на стані здоров’я тварини, так і на якості сперми. Сінаж – більш кращий корм, ніж силос, так як у ньому більше сухої речовини, цукру, менше органічних кислот. Середні добові даванки високоякісного сінажу з бобово-злакових сумішей можуть становити 4-8 кг, кормових буряків – 5-10, моркви – 3-5 кг. Використання коренеплодів, що володіють дієтичними властивостями, добре впливає на травлення і статеву активність, а морква збагачує раціон каротином. При включенні коренеплодів у раціон бугаїв необхідно контролювати вміст у них нітратів і нітритів, які негативно впливають на якість спермопродукції.

У якості концентрованих кормів, як правило, згодовують комбікорм у кількості 3-5 кг на голову за добу залежно від інтенсивності використання і живої маси.

При вмісті концентратів менше 40% за поживністю практично неможливо забезпечити достатній вміст енергії і повноцінність раціонів, особливо за підвищеного навантаження, однак і надлишок концентратів (більше 50% за поживністю) викликає відхилення в обміні речовин і зниження статевої активності.

Для організації контролю повноцінності годівлі необхідно періодично проводити зоотехнічний аналіз наявних кормів, щоб мати фактичні дані про їхній хімічний склад і поживність, а також про вміст у них нітратів. Слід регулярно проводити клінічний огляд плідників, звертати особливу увагу на стан вгодованості. При порушенні обміну речовин, особливо при надлишку концентратів, у бугаїв відзначається млявість рухів, тьмяність вовняного покриву, болючість і набрякання суглобів, розсмоктування останніх хвостових хребців, уповільнення румінації (до двох скорочень на хвилину), зниження статевої активності, почастішання дихання, збільшення часу для отримання двох еякулятів, погіршення якості сперми: підвищення відсотка мертвих і патологічних форм, зменшення її запліднюючої здатності. Оперативним методом контролю повноцінності годівлі виробників є біохімічні дослідження крові, сечі, сперми.