5. Повне товариство
Повне товариство – це товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім своїм майном (ст. 66 Закону України «Про господарські товариства», ст. 119 ЦК, ч. 5 ст. 80 ГК). Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.
У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника відшкодування завданих товариству збитків або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.
Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного або декількох учасників з додаванням слів «і компанія», а також слова «повне товариство».
Згідно зі ст. 120 ГК повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками.
Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених ст.88 ЦК, повинен містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.
Управління справами повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.
Повне товариство відрізняється від акціонерного товариства і товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю кількома рисами:
Відсутністю законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, вирішення цих питань є прерогативою учасників і фіксується в установчому договорі;
Установчим документом є установчий договір;
Відсутністю органів управління товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється його учасниками;
Учасники товариства солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення;
Законодавчо встановленими обмеженнями для учасників конкурувати з повним товариством та забороною звернення стягнення на частку учасника товариства за його власними зобов'язаннями.
Найбільш характерною відмінною рисою повного товариства є встановлення солідарної, по суті необмеженої відповідальності учасників товариства усім їхнім майном за зобов'язаннями товариства. Така відповідальність означає, що кожен учасник повного товариства відповідає за зобов'язаннями товариства усім своїм майном незалежно від його частки у повному товаристві і від частки участі інших учасників. При неможливості стягнення за зобов'язаннями товариства з одного з учасників (наприклад, через його банкрутство), його відповідальність за зобов'язаннями товариства повинні нести інші учасники товариства пропорційно їх вкладам.
Оскільки норма про відповідальність учасників товариства має імперативний характер, не допускається укладення угоди між учасниками про обмеження відповідальності. Якщо ж таку угоду учасників товариства про зміну або зменшення відповідальності все ж буде укладено, воно не матиме юридичної сили. Ці правила поширюються не тільки на засновників товариства, але і на тих його учасників, які пізніше вступили в товариство, після його державної реєстрації.
Повне товариство зближує з товариством з додатковою відповідальністю підвищена відповідальність учасників товариства, однак все ж ця відповідальність має різний характер: якщо в товаристві з додатковою відповідальністю відповідальність стосується лише певної частини належного учасникам майна, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до суми внесених ними вкладів, то в повному товаристві ця відповідальність не обмежена такими рамками, а стосується всього майна учасників.
Цей вид господарського товариства привабливий для його потенційних контрагентів, оскільки його перевагою є жорстка система відповідальності учасників, що є додатковою гарантією у відносинах підприємництва. Разом з тим, система відповідальності кожного з учасників повного товариства за всіх інших припускає наявність особисто-довірчих відносин між учасниками, що звужує сферу застосування цієї форми господарського товариства.
Слід пам'ятати, що деякі види підприємницької діяльності згідно встановленим законодавством вимогам можуть здійснюватися тільки господарськими товариствами у вигляді повних товариств. Наприклад, ломбардні операції поряд з державними підприємствами та організаціями мають право здійснювати тільки повні товариства.
Повне товариство – об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб, створене для здійснення підприємницької діяльності під загальною фірмою. Незважаючи на те, що повні товариства є суб'єктами торговельного обороту, сучасне законодавство більшості держав не наділяє їх правами юридичної особи.
Загальна характеристика повного товариства
Ознаки:
1) об'єднання підприємницької діяльності учасників: учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності (ч. 7 ст. 80 ГК);
2) учасники солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім належним їм майном. Солідарна відповідальність за боргами товариства полягає в тому, що кредитори товариства вправі вимагати погашення боргу товариства як від усіх його учасників, так і від кожного від них окремо, як цілком, так і в частині боргу (ст. 543 ЦК). Учасник, який повністю сплатив борги повного товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно до своїх часток у майні товариства;
3) особиста довіра учасників.
Управління:
1) проводиться за спільною згодою всіх учасників;
2) може бути покладено ведення справ товариства на одного або декількох учасників;
3) кожний учасник має один голос, якщо установчим договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.