Екологічні й техногенні проблеми в перетворювальній діяльності людини Глобальні проблеми людства.

1. Проблеми загальноосвітнього рівня.

Термін «глобальні проблеми людства» з'явився в 1960-ті роки завдяки діяльності Римського клубу. Римський клуб — між­народна громадська організація, створена італійським промислов­цем Ауреліо Печчеї та генеральним директором з питань науки ОЕСР Александром Кінгом 6-7 квітня 1968 р. Римський клуб по­єднує представників світової політичної, фінансової, культурної й наукової еліти. Членство в Римському клубі обмежене (100 осіб). У різний час дійсними членами клубу були академіки Д. М. Гвішіані, С. П. Капіца, Є. К. Федоров, Є. М. Примаков,

Ч. Айтматов, В. А. Садовничий, почесними членами —

М. С. Горбачов, Б. Є. Патон. На початку 2008 р. міжнародний секретаріат Римського клубу був передислокований із Гамбурга (Німеччина) у Вінтертур, Швей­царія (кантон Цюріх). Римський клуб у травні 2008 р. розробив нову трирічну програму «Новий шлях світового розвитку», у якій визначені основні напрямки діяльності до 2012 р.

Глобальні проблеми людства — це проблеми, що стосуються всього людства, взаємин між країнами світового співтовариства, від­носин між суспільством і природою, питань спільного розв'язання проблеми ресурсозабезпеченності.

Розрізняють такі глобальні проблеми:

Демографічна проблема породжена швидким зростанням кіль­кості населення в країнах, що розвиваються. Ці країни внаслідок своєї економічної, соціальної й культурної відсталості найменше здатні забезпечити своє населення, що подвоюється кожні 20- 30 років, продовольством, а також іншими матеріальними благами, дати хоча б елементарну освіту підростаючому поколінню й на­дати роботу населенню в працездатному віці. Крім того, швидке зростання кількості населення супроводжується специфічними про­блемами, однією з яких є зміна його вікової структури: частка ді­тей до 15 років протягом останніх трьох десятиліть збільшилася в більшості країн, що розвиваються, до 40-50 % їхнього населення. У результаті значно зросло економічне навантаження непрацездат­ного населення на працездатне, котре нині в цих країнах майже в 1,5 разу перевищує відповідний показник у промислово розвине­них країнах. А з урахуванням більш низької загальної зайнятості працездатного населення в країнах, що розвиваються, і величезного відносного аграрного перенаселення в більшості з них працездатне населення зазнає фактично ще більш значного економічного пере­вантаження. Таким чином, потенційна небезпека сучасної демогра­фічної ситуації полягає не просто й не стільки в тому, що в май­бутні два десятиліття населення земної кулі збільшиться майже в 1,5 разу, скільки в тому, що з'явиться новий мільярд голодую­чих, мільярд людей у містах, що не знаходять застосування своїй праці, півтора мільярда знедолених людей, які живуть за «рисою бідності». Таке положення було б здатне викликати глибокі еко­номічні, соціальні й політичні потрясіння як усередині окремих країн, так і на міжнародній арені.

Розв'язання цієї глобальної проблеми впирається в складний комплекс соціально-економічних завдань сучасності (регулювання стрімкого зростання кількості населення, подолання розриву в роз­витку між багатими й бідними країнами, усунення вбогості, голо­ду й неграмотності; необхідність перемоги над старінням людини, а також радикального подовження життя людей; проблема онко­логічних, серцево-судинних захворювань і СНІДу).

Це цікаво

За даними ООН, при задоволенні запитів, що відповідають сучасному західному суспільству, сировини й енергії вистачить тільки на 1 млрд людей, саме на населення США, Західної Європи й Японії. Тому ці країни стали називати «золотим мільярдом». Решта на­селення Землі перебувають за бортом «золотого мільярда». Але якби воно зуміло дійти в зростанні споживання мінеральних ресурсів до рівня США, то відомі запаси нафти ви­снажилися б за 7 років, природного газу — за 5 років, вугілля — за 18 років. Залишається сподіватися на нові технології, але всі вони здатні до ефективних результатів при стабільній, а не такій, що подвоюється кожні кілька десятків років, кількості населення.

Екологічна проблема пов'язана з руйнуванням природного середовища. Вона постала дуже гостро, тому що людина все біль­ше й більше втручається в природу, забуваючи про необхідність підтримувати в ній біологічну рівновагу. Екологічна проблема — глобальна проблема людства, що виникла з початком індустріаль­ної діяльності людства й особливо загострилася в другій половині XX ст. Крім індустріалізації, поглибленню екологічної проблеми сприяли ядерні випробування, проведені в трьох середовищах гео­графічної оболонки Землі (повітря, вода, земля). Екологічна про­блема багатогранна, оскільки вона виявляється практично в усіх галузях діяльності людини.

До екологічної проблеми належить:

• скорочення площі лісів у помірному й тропічному поясах, наслідком чого є скорочення джерел надходження кисню в атмосферу;

• спустелення територій у результаті нераціональної господар­ської діяльності;

• зменшення біологічної розмаїтості рослин і тварин Землі че­рез руйнування середовища їхнього перебування тощо;

• водна й вітрова ерозія ґрунту зменшує площу ріллі, знижує родючість ґрунту, утрудняє обробку полів, руйнує дороги та інші спорудження, замулює канали й водоймища;

• машинна деградація ґрунтів під впливом руху тракторів і впливів сільськогосподарської техніки призводить до руй­нування структури й погіршення якостей ґрунту;

• забруднення ґрунту в результаті застосування великої кіль­кості добрив (пестицидів) знижує здатність бактерій розкла­дати органічний матеріал ґрунту й виробляти необхідні рос­линам живильні речовини;

• забруднення водойм небезпечними забруднювачами промис­лового походження (важкими металами: кадмієм, свинцем і цинком, які потрапляють у водойми зі стічними водами). Інше серйозне джерело забруднення прісних вод — кислотні дощі, спричинені транспортно-промисловими викидами.

Енергетична проблема відображає завдання надійного забез­печення людства паливом. Обмеженість ресурсів і їх вичерпуваність ставить людство перед необхідністю твердої економії енергії, ви­користання нових енергозберігаючих технологій. Можна виділити низку загальних тенденцій і особливостей у розвитку енергетики світу в сторіччі, що почалося. У XXI ст. неминучим є значне зрос­тання світового споживання енергії, у першу чергу в країнах, що розвиваються. У промислово розвинених країнах енергоспоживан­ня може стабілізуватися приблизно на сучасному рівні або навіть знизитися до кінця століття. За найнижчим прогнозом, світове споживання енергії може скласти в 2050 р. 350 млн ТДж/рік, у 2100 р.— 450 млн ТДж/рік (при сучасному споживанні близько 200 млн ТДж/рік). Людство достатньою мірою забезпечене енер­гетичними ресурсами на XXI ст., але подорожчання енергії є не­минучим. Щорічні витрати на світову енергетику зростуть у 2,5- 3 рази до середини століття й у 4-6 разів до кінця його порівняно з 1990 р. Середня вартість одиниці кінцевої енергії збільшиться відповідно на 20-30 і 40-80 % (збільшення цін на паливо й енергію може бути ще значнішим).

Немає підстав очікувати, що темпи виробництва й спожи­вання енергії в найближчій перспективі істотно зміняться, тому важливо одержати відповіді на такі запитання:

• який вплив на біосферу й окремі її елементи чинять осно­вні види сучасної (теплової, водної, атомної) енергетики і як змінюватиметься співвідношення цих видів в енергетичному балансі в найближчій перспективі;

• чи можна зменшити негативний вплив на середовище сучас­них (традиційних) методів одержання й використання енергії;

• які можливості виробництва енергії за рахунок альтерна­тивних (нетрадиційних) ресурсів, таких як сонячна, вітрова енергії тощо.