МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЩОДО САМОСТІЙНОЇ ТА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

З УСІХ НАПРЯМІВ

КРЕМЕНЧУК 2013

Методичні вказівки щодо самостійної та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності ” для студентів заочної форми навчання з усіх напрямів

Укладачі: к.т.н. доц. Ю. М. Чебенко

асист. М. М. Яцина

Рецензент д.т.н. проф. В.М. Чебенко

Кафедра «Безпека життєдіяльності»

Затверджено методичною радою Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського

Протокол № ____ від “____” _________ ____20___року

Голова методичної ради ______________ проф. В. В. Костін

ЗМІСТ

Вступ……………………………..…………….........................................................4

Розділ 1 Теоретичні основи безпеки життєдіяльності ……………......................9

Розділ 2 Людина в структурі системи "Людина − середовище − діяльність"...12

Розділ 3 Безпека життєдіяльності в повсякденних умовах.................................17

Розділ 4 Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій..................24

Розділ 5 Здоров'я людини та безпечна життєдіяльність.......................................28

Розділ 6 Організація та управління безпекою життєдіяльності..........................30

Питання до заліку з дисципліни "Безпека життєдіяльності"...............................43

Рекомендації щодо виконання та оформлення контрольних робіт.....................46

Варіанти контрольних робіт....................................................................................48

Задачі для контрольної роботи «Оцінювання можливих наслідків аварій на вибухонебезпечних об’єктах».................................................................................51

Список літератури………………..…………………..……………………………62

Додатки.....................................................................................................................65

ВСТУП

Методичні вказівки призначені допомогти студентам під час самостійного опрацювання курсу „ Безпека життєдіяльності " . Вивчення цієї дисципліни передбачає опанування комплексу знань і вмінь, необхідних для повсякденного життя та подальшої професійної діяльності майбутнього фахівця.

Курс „Безпека життєдіяльності" має світоглядно-професійний характер. Метою курсу є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців з опанування вмінь створювати безпечні умови діяльності й життя у виробничій та в невиробничій сферах, осягнення принципів гармонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Опрацювання навчального матеріалу рекомендується здійснювати за допомогою традиційних та новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, що є вимогою сучасного технологічного розвитку і зорієнтовано на формування інтелектуального потенціалу спеціаліста та розвиток духовної культури особистості.

У методичних вказівках відображені тенденції реформування освітньої системи України, а саме:

• викладення матеріалу подається відповідно до методичних рішень першої науково-методичної конференції „ Безпека життя і діяльності людини — освіта, наука, практика".

• самостійна творча робота студента, яка передбачає:

а) глибоке засвоєння навчального матеріалу шляхом

опрацювання рекомендованої літератури;

б) самостійне складання тестів, написання рефератів, статей тощо;

в) активну участь у студентських конференціях;

• стимулювання використання телекомунікаційних засобів (комп'ютерних програм, мережі тощо) при опрацюванні навчального матеріалу;

• формування широкого світогляду, позитивних моральних засад.

Організаційно-методичні основи вивчення навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності".

Навчальна дисципліна „ Безпека життєдіяльності " − це сфера наукових знань, яка вивчає небезпеку та засоби захисту від неї в будь-яких умовах. Вона належить до категорії гуманітарно-технічних дисциплін.

Науковий напрям дисципліни базується на загальних фізіологічних та психологічних основах життєдіяльності, усіх видах антропогенної діяльності людини та на взаємозв'язку з навколишнім середовищем і сферою її діяльності.

„Безпека життєдіяльності" розв’язує потрійну задачу, яка полягає в ідентифікації небезпек, реалізації профілактичних заходів та захисті від залишкового ризику. Вона є науковою основою, теоретичним та методологічним апаратом для вивчення екології, охорони праці, інженерної психології, ергономіки, цивільної оборони.

Основною метою вивчення дисципліни є всебічна підготовка спеціаліста, спроможного на основі отриманих знань та навичок розпізнавати та проводити заходи із забезпечення безпеки життєдіяльності серед підлеглого персоналу в повсякденних умовах та умовах надзвичайних ситуацій.

Системно-орієнтоване навчання формує у студентів здатність до комплексного наукового розв'язання проблем безпеки, науково-дослідного обґрунтування правових і соціально-економічних механізмів політики в галузі захисту людини і середовища її існування.

Проблемно-орієнтований етап навчання передбачає формування знань правильних дій із запобіганням характерних для конкретної професійної діяльності загроз людині і довкіллю, вивчення типових елементів безпечної діяльності з орієнтацією на кінцевий результат.

Випускник вищого навчального закладу з дипломом про базову вищу освіту повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень безпеки у повсякденному житті для себе і для осіб, про яких він піклується. Він має бути готовим забезпечити індивідуальну безпеку та виконувати певний обсяг робіт у складі групи фахівців із забезпечення зовнішнього захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні

уміти:

- розпізнавати за різними ознаками явні та потенційні небезпеки і по можливості попереджати їх вплив на свою життєдіяльність та оточуючих людей;

- прогнозувати вплив різних небезпек на здоров'я та життя людини, на довкілля;

- враховувати різні за походженням джерела небезпеки при проведенні заходів щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

- застосовувати елементи теорії ризику для оцінювання небезпек та рівня безпеки життєдіяльності;

- оцінювати наслідки надзвичайних ситуацій, розв'язувати задачі з оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, робити висновки й пропозиції, які направлені на забезпечення безпеки життєдіяльності в умовах радіаційного та хімічного забруднення;

- використовувати засоби індивідуального захисту, сховища, укриття та інші захисні споруди для забезпечення захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій;

- надавати першу медичну допомогу собі та постраждалим від різних видів небезпек (при запамороченні, обмороженні, опіках та ураженнях сильнодіючими отруйними речовинами, переломах, розривах зв'язок, ураженнях електричним струмом, блискавкою та ін.);

- грамотно спиратися на правові основи, державні та міжнародні структури для забезпечення безпеки особистості та суспільства.

знати:

- структуру життєдіяльності, взаємозв'язок та взаємозалежність життєдіяльності людини й навколишнього середовища, проблеми життєдіяльності та шляхи їх розв’язання;

- можливу сферу небезпек у повсякденному житті та в умовах надзвичайних ситуацій і основні напрями забезпечення безпеки життєдіяльності в цих умовах;

- концепцію допустимого ризику як міру небезпеки та забезпечення безпеки життєдіяльності;

- основи фізіологічної безпеки людини, раціональні умови, параметри та норми забезпечення безпеки в природному, виробничому, побутовому та соціальному середовищі, джерела антропогенних забруднень навколишнього середовища, вплив цих забруднень на безпеку життєдіяльності; джерела техногенної, природної, екологічної, біологічної та соціальної небезпеки та заходи щодо забезпечення безпеки життєдіяльності при прояві цих небезпек;

- класифікацію надзвичайних ситуацій та причини їх виникнення, характеристику уражаючих факторів та осередків ураження при надзвичайних ситуаціях техногенного, екологічного та природного характеру;

- порядок виявлення та оцінювання наслідків при прояві різних небезпек, методи оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, задачі, що розв'язуються, методику їх розв'язання;

- засоби індивідуального та колективного захисту, основні принципи та способи захисту людей при проявленні різних видів небезпек, заходи щодо забезпечення безпеки життєдіяльності населення України;

- структуру і задачі національної системи забезпечення безпеки;

- систему міжнародної безпеки.

Програма з дисципліни „Безпека життєдіяльності" включає 6 розділів та 13 тем (базовий блок). Крім того, пропонуються для самостійного вивчення за бажанням ще додаткові розділи дисципліни (6 додаткових тем). Наводиться рекомендована література для вивчення цих додаткових розділів.

Дисципліна вивчається на І або ІІ курсі. Її вивчення є обов'язковим при підготовці бакалаврів усіх напрямів.

Рекомендована кількість годин для самостійного вивчення розділів і тем дисципліни (для студентів заочної форми навчання) наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 – Розподіл навчального матеріалу за розділами і темами

№ розділів та тем	Назви розділів та тем	Рекомендована кількість годин для самостійного вивчення (для студентів заочної форми навчання)
1	2	3
Вступ	Предмет „Безпека життєдіяльності" для майбутнього спеціаліста	2 год
Розділ 1 Тема 1 Тема 2	Теоретичні основи безпеки життєдіяльності Основи життєдіяльності Структура безпеки життєдіяльності	6 год: 2 год 4 год
Розділ 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5	Людина в структурі системи „людина − середовище − діяльність" Середовище життєдіяльності Основи фізіологічної безпеки людини Психологічні особливості людини та її безпека	6 год: 2 год 2 год 2 год
Розділ 3 Тема 6 Тема 7 Тема8	Безпека життєдіяльності в повсякде­нних умовах Основи радіаційної безпеки Техногенна безпека Природна, екологічна, біологічна та соціальна безпеки	10 год: 2 год 4 год 4 год
Розділ 4 Тема 9 Тема 10 Тема 11	Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій Надзвичайні ситуації та їх наслідки Ідентифікація небезпек у надзвичайних ситуаціях та їх оцінка Захист населення та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій	8 год: 4 год 2 год 2 год
Розділ 5 Тема 12	Здоров'я людини та безпечна життєдіяльність Здоров'я людини. Надання першої допомоги при ураженні людей	2 год.: 2 год
Розділ 6 Тема 13	Організація й управління безпекою життєдіяльності. Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності	2 год: 2 год
	Усього	36 годин

Розділ 1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Тематичний словник

Безпека — стан, за якого з великою вірогідністю виключається реалізація потенційних небезпек.

Безпека життєдіяльності — інтегральна наука, що вивчає процеси взаємодії людини з внутрішнім та навколишнім середовишем у всіх сферах життєдіяльності людини.

Ергономіка — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Життєдіяльність — процес існування людини в просторі та часі.

Квантифікація — кількісне вираження якісних ознак

Небезпека — матерія, інформація чи їх поєднання, що за певних умов здатні завдати шкоди.

Ризик — кількісна оцінка небезпеки.

Тема І Основи життєдіяльності

Сутність життєдіяльності, її основа, структура та характерні ознаки. Основні поняття та визначення. Принципи та засоби забезпечення життєдіяльності, їх коротка характеристика.

Література: [18, с. 8-13,16-20].

Рекомендована література: [14, 17, 18, 21, 28, 48, 50].

Контрольні запитання

1. Методологічні основи безпеки життєдіяльності.

2. Сфера небезпеки та характеристика її структури.

3. Шляхи забезпечення безпеки: принципи, методи та засоби.

4. Основні напрями забезпечення безпеки життєдіяльності.

5. Характеристика основних проблем життєдіяльності.

6. Структура життєдіяльності та її основа.

Тема 2 Структура безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності як категорія. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності. Поняття безпеки. Потенційні небезпеки. Класифікація джерел небезпеки. Небезпечні, шкідливі, уражаючі, нейтральні та необхідні фактори навколишнього середовища.

Ризик як кількісна оцінка небезпеки. Види ризиків: виправданий, невиправданий, фізичний, політичний, економічний. Методи визначення ризику: інженерний, модельний, статистичний, соціологічний, експертний. Концепція прийнятого (допустимого) ризику. Системно-структурний підхід та системний аналіз − методологічна основа безпеки життєдіяльності. Загальна оцінка та характеристика небезпек. Сфера небезпек як фактор рівня безпеки. Принципи, методи та способи забезпечення безпеки. Основні напрями забезпечення безпеки життєдіяльності. Управління ризиком. Якісний аналіз небезпек.

Методика обчислення ризику за формулою:

R= п/ N,

де R — ризик за певний період; п — кількість фактичних проявів небезпеки (травм, аварій, катастроф) за певний період; N — теоретично можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи об’єкта.

Література: [18, с. 16-54].

Контрольні запитання

1. Дайте визначення предмета та сформулюйте завдання науки „Безпека життєдіяльності".

2. Сфери та категорії, вивчення яких охоплює безпека життєдіяльності.

3. Обґрунтуйте основні завдання безпеки життєдіяльності.

4. Назвіть основні положення теорії безпеки життєдіяльності та найважливіші висновки.

5. Які науки є основою безпеки життєдіяльності?

6. Охарактеризуйте місце дисципліни „Екологія" в структурі БЖД.

7. Охарактеризуйте дисципліну „Охорона праці", „Ергономіка" та „Інженерна психологія" як складові предмета БЖД.

8. Охарактеризуйте роль фізіології, психології праці та гігієни в системі знань про БЖД.

9. На досягненнях яких наук базується система управління БЖД?

10. Розкрийте поняття „небезпека".

11. За якими ознаками класифікуються небезпеки?

12. Поясніть значення ідентифікації, номенклатури та квантифікації небезпек.

13. Поясніть значення локалізації небезпеки, поняття управління небезпекою.

14. Дайте визначення поняття „ризик".

15. Назвіть види ризиків та охарактеризуйте методи визначення ризику.

16. Назвіть загальні принципи забезпечення безпеки.

17. Характерні ознаки життєдіяльності.

18. Принципи життєдіяльності та шляхи її реалізації.

РОЗДІЛ 2 ЛЮДИНА В СТРУКТУРІ СИСТЕМИ „ЛЮДИНА–СЕРЕДОВИЩЕ–ДІЯЛЬНІСТЬ"

Тематичний словник

Аналізатор — складається із рецепторів, провідникової та відповідної мозкової частини. Забезпечує сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Вісцеральний — той, що належить до внутрішніх органів організму.

Латентний — прихований, той, що зовні не проявляється.

Латентний період — прихований період фізіологічної реакції.

Рецептор — спеціальні чутливі утворення в організмі, що сприймають зовнішні та внутрішні подразники і перетворюють їх на нервові імпульси, що передаються у центральну нервову систему.

Тактильна чутливість — відчуття дотику.

Афект — короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Біологічні ритми - періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ у живих організмах.

Гомеостаз — відносна динамічна сталість складу та властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин.

Імунітет — 1) несприйнятливість організму до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин, які потрапляють до організму ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;

2) стан стійкості організму людини до дії патогенний мікробів.

Стрес — 1) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; 2) стан особливої хворобливої напруженості організму, зумовлений надміру сильними захисними фізіологічними реакціями.

Тема З Середовище життєдіяльності

Природне середовище. Атмосфера, її параметри і характеристики. Гідросфера: її основні характеристики як природного ресурсу та об'єкта господарювання. Літосфера як середовище усіх мінеральних ресурсів. Ґрунт, його значення для життя і діяльності людини.

Техносфера. Визначення техносфери, етапи її розвитку. Побутове середовище як елемент техносфери. Виробниче середовище. Інформаційне середовище.

Ноосфера. Перебудова біосфери в техносферу. Учення видатного українського вченого В. І. Вернадського про ноосферу.

Соціальне середовище як компонент середовища життєдіяльності людини. Соціум: визначення та основні ознаки. Сфери суспільного життя. Соціальні відносини. Соціальні спільноти, соціальні групи.

Література: [18, с. 63-76].

Контрольні запитання

1. З яких компонентів складається природне середовище?

2. Основні параметри і характеристики атмосфери Землі.

3. Основні характеристики гідросфери.

4. Літосфера як середовище мінеральних ресурсів.

5. Ґрунт та його біологічні властивості.

6. Дайте визначення техносфери.

7. Побутове середовище, його основні небезпеки.

8. Виробниче середовище. Інформаційне середовище.

9. Учення видатного українського вченого В. І. Вернадського про ноосферу.

10. Соціальне середовище, його визначення.

11. Соціум: визначення та основні ознаки.

12. Основні сфери суспільного життя.

13. Соціальні спільноти, соціальні групи.