21. Характер. Акцентуації характеру

Хара́ктер (греч. χαρακτηρ — примета, отличительная черта, знак) — структура стойких, сравнительно постоянных психических свойств, определяющих особенности отношений и поведения личности. Когда говорят о характере, то обычно подразумевают под этим именно такую совокупность свойств и качеств личности, которые накладывают определенную печать на все её проявления и деяния. Черты характера составляют те существенные свойства человека, которые определяют тот или иной образ поведения, образ жизни.

1Акцентуация характера — дисгармоничность развития характера, гипертрофированная выраженность отдельных его черт, что обусловливает повышенную уязви­мость личности в отношении определен­ного рода воздей­ствий и затрудняет ее адаптацию в некото­рых специфичных ситуациях.

2Акцентуация характера — это крайний вариант нормы как результат усиления отдельных черт. Акцентуация характера при весьма неблагоприятных обстоятельствах может перерасти в расстройство личности, но относить её к психическим расстройствам будет неправильно.

Акцентуа́ция, Акцентуа́ция хара́ктера, Акцентуа́ция ли́чности, Акцентуи́рованная ли́чностная черта́ (от лат. accentus — ударение) — находящаяся в пределах клинической нормы особенность характера (в других источниках — личности), при которой отдельные его черты чрезмерно усилены, вследствие чего обнаруживается избирательная уязвимость в отношении одних психогенных воздействий при сохранении хорошей устойчивости к другим. Акцентуации не являются психическими расстройствами, но по ряду своих свойств схожи с расстройствами личности, что позволяет делать предположения о наличии между ними связи.

Типы акцентуацый характера:

Гипертимный, Циклоидный, Эмоционально-лабильный, Сенситивный, Психастенический, Шизоидный, Паранойяльный, Эпилептоидный, Истероидный, Неустойчивый, Конформный.

22. Здібність як умова успішного здійснення діяльності. Загальні і спеціальні здібності

Здібності - це індивідуальні властивості особистості, є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності. Здібності не зводяться до наявних в індивіда знань, умінь, навичок. Вони виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами деякої діяльності і є внутрішніми психічними регулятивами, що обумовлюють можливість їх придбання.

Здібності, як і характер, являють собою складне системне утворення. Для того, наприклад, щоб успішно виконати діяльність необхідно проявити не одну окремо взяту якість, а цілий комплекс, взаємопов'язаних властивостей. Але перш ніж виконувати будь-яку діяльність треба набути певного досвіду, тобто оволодіти прийомами і засобами, необхідними для виконання даної діяльності. А їх засвоєння також потребує прояву певних здібностей.

Здібності - індивідуально-психічні властивості людини, що відповідають вимогам певної діяльності і є умовою успішного її здійснення.

Розрізняють загальні й спеціальні здібності. Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються в усіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як умінняусвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети. У загальних здібностях виражаються ті риси, які властиві для ряду професій.

Під спеціальними розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих, спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо). Спеціальні здібності тісніше пов'язані з вимогами конкретної діяльності.