СУМСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. А. С. МАКАРЕНКА

Інститут філології

Кафедра української літератури

МАТЕРІАЛИ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРАКТИКИ

Студентки І курсу 212 групи Альохіної А. Є.,

яка проходила практику в смт Свеса Ямпільського р-ну Сумської області

Керівник практики

Кириленко Н. І

Суми 2013

Як виникло селище…

З середини XVII століття бере свій початок селище Свеса, яке виникло, як сторожова вежа на випадок наступу Польщі на Московські землі. Найвірогіднішою датою заснування Свеси є 1650 рік. Перша згадка про поселення датується другою половиною XVII століття, коли гетьман Самойлович подарував його своєму зятеві Юрію Четвертинському.

Саме назва «Звиса, Свиса» пов'язана з місцем розташування поселення. Воно розташоване на крутому правому березі річки, яка того часу впритул протікала під вапняним стрімким берегом, тому поселення ніби "звисало" над річкою та болотистою місцевістю, шо й започаткувало назву поселення «Свиса» з наступною редакцією в назв-«Свіса», «Свеса».

Переказ

Перевізник

Чи було це насправді, чи вигадали люди, проте й досі живе у нашому селищі Свеса легенда про „податкове походження” його назви.

Колись оце наша річка була дуже широкою та глибокою. Мостів через неї, звичайно, не було, а єдина дорога, якою можна було дістатися до Глухова, йшла через і ліси, які кишіли дикими звірами та розбійниками.

Отож-бо, їдуть було собі купці із рибою, хутром, медом чи іншим крамом… та й зупиняються біля повноводної річки з дороги перепочити. Місцина була чудовою: зелені верби похилили довгі віти у чисту прозору воду, пташки співають гарних пісень, сонечко кидає золоті блискітки по воді - справжнісінький тобі рай. Ну ж не милуватися плесом приїжджали сюди купці - попереду їх чекала важка дорога,отож треба було переправитися через річку.

Невідомо звідки взявся тут один немолодий чоловік. Із двома своїми синами збудував біля води собі хатинку і човном возив подорожніх та їхній товар через річку. Був цей чолов'яга доброю та співчутливою людиною. Він розумів, що купцям потрібно швидше, …ну ж доки не попсувався, переправляти товар. Тому й збудував разом із синами плоти, на яких і перевозив усіх бажаючих.

Ну ось одного разу приїхали купці, відпочили, переночували у сторожці, і, як тільки засіріло, почали домовлятися з хазяїном плоту про перевіз.

Купці цікавляться, що ж за скільки грошей чоловік перевезе їх з крамом через річку?

Перевізчик відповів: «50 золотих беру з кожного.»

Купці обурилися, мов кажуть: «Аль чи не дорого буде? Нам аж до Глухова прямувати...»

«Нє, шановні, одну половину грошей - за пліт, а другу - податок..»,- каже старий

«А який це ще податок? Ніколи з нас за перевіз податей не брали-з подивом мовлять купці

• А я беру подать „с веса”, тобто з ваги. Чим больш товару, тим дорожча ціна...

Подумали купці, поміркували... А на ярмарок-то ж їхати треба. Відлічили гроші за товар „с веса” та й переправилися через річку.

Минуло вже багато років... Повиростали сини, , поставили поблизу переправи свої хатини, одружилися. Приїхали родичі, привезли свої сім'ї. Так поступового і виникло поселення. Спочатку невелике, далі воно все ширилося і ширилося, розросталося і будувалося. І дістало це селище назву Свеса, бо брали колись тут таку подать„с веса”.

На жаль, віки стерли імена першого поселенця-перевізника, його синів, купців. Обміліла колись велика річка, змінилися її береги, розрослося поселення у чимале містечко. Все змінилося... Лишилася лише стара назва - Свеса.

Інформатор: Мосієвська Наталія Миколаїна

Національність: українка

Рік народження:1961

Освіта: повна вища

Професія: вчитель української мови та літератури

Дата запису:15.08.2013р.

Легенда