10.2 Метод спроб та помилок

Хоча даний метод не відноситься до тих, які пропонує ТРВЗ, але не згадати його було б невірно. Винахідництво – одне з найдавніших занять людини. Спочатку первісна людина не створювала винаходи, а вишукувала їх у природі і користувалася готовими підказками, пристосовуючи до своїх потреб (використовувалися шкури, зуби та кістки тварин, гостре каміння та мушлі, вогонь, гілки дерев тощо). Згодом людині прийшлося вирішувати нескладні винахідницькі задачі: як захистити вогонь від дощу, як зі шкури звіря зробити одяг, а з каміння – знаряддя праці.

Всі задачі розв’язувалися методом спроб і помилок або методом нескінченних “наступів на граблі”, тобто простим перебором безлічі варіантів в пошуках кращого або правильного. Поступово, спостерігаючи за оточуючим світом і отримуючи безцінний досвід, людина навчилась витрачати менше сил і часу на вирішення утилітарних побутових проблем. Однак, з розвитком суспільства, задачі почали змінюватися і ускладнюватися, зустрічалися і такі, на рішення яких не вистачало цілого життя дослідника.

В кінці XIX століття застосування традиційного методу спроб та помилок удосконалив Томас Едісон. Він створив науково-дослідний інститут, у майстернях і лабораторіях якого працювало понад тисячу працівників, які досліджували безліч варіантів розв’язку однієї й тієї ж проблеми. За рахунок кількості дослідників час розв’язання задач істотно скоротився, але метод, на жаль, лишився тим самим.

Цікаво, що сучасна “індустрія винахідництва” в багатьох випадках побудована на едісонівському принципі: “чим складніша задача, тим більше людей її розв’язують". Зрозуміло, що метод безнадійно застарів і не може застосовуватися у вік інформаційних технологій, тотального використання в усіх розвинутих країнах комп’ютерної техніки та Інтернету.

10.3 Метод мозкового штурму

Метод мозкового штурму полягає у колективній генерації і наступному аналізі ідей вирішення конкретної винахідницької або іншої задачі і базується на психологічному ефекті, який полягає у тому, що кількість ідей з вирішення проблеми, яка обговорюється колективно, в декілька разів перевищує кількість ідей, висловлених кожним учасником окремо.

Під час колективної роботи відбувається ланцюгова реакція ідей, яка іноді призводить до справжнього інтелектуального вибуху. В одному з американських видань з проведення мозкових штурмів справедливо зауважено: “99% конструкторських ідей виникають подібно іскрі при контакті з думками інших людей”. Результатами таких вибухів є сильні неочікувані рішення, які неможливо отримати простим перебором варіантів.

Виникнення методу мозкового штурму занурюється своїми коріннями далеко в глибину сторіч. До нас дійшли приклади застосування мозкового штурму у мореплавстві ще у XШ столітті. Якщо корабель зазнавав нападу ворогів або терпів аварію, капітан збирав команду і кожен мав право висловити варіанти порятунку. Спочатку ідеї пропонували нижчі чини – юнги та матроси, потім офіцери і так – аж до капітана. Така процедура стимулювала загальне мислення і допомагала більш досвідченим морякам відшукати серед пропозицій необхідні.

Пізніше факт реального застосування мозкового штурму було продемонстровано під час війни на одному з бойових кораблів, коли команда обговорювала, як можна було б ухилитися від торпедної атаки ворога. Один з матросів запропонував зібратися всім на борту, до якого наближається торпеда, і дружно дути в її бік, щоб віддути від судна. Хтось з офіцерів зауважив, що торпеда повністю занурена у воду і віддути повітрям її неможливо, хоча можна спробувати подіяти струменями води. Інший офіцер нагадав, що на багатьох суднах є потужні джерела водяного напору – насоси, призначені для відкачування води в аварійних випадках. І ось тут виникло рішення: системою труб, пов’язаних з насосами, створити потоки води, які могли би відхиляти торпеду від борту і дати судну можливість уникнути зіткнення з нею. Таким чином, ідея, при всій її первинній абсурдності, дуже швидко була реалізована, з’явились кораблі з надпотужними насосами, спроможними відганяти торпеди від суден.

Засновником сучасного універсального методу мозкового штурму, який використовується для отримання нових ідей в науці, техніці, адміністративній, виробничій та комерційній діяльності вважається американський підприємець та науковець А. Осборн.

Мозковий штурм проводиться керівником обговорення за певними, заздалегідь визначеними правилами і складається з кількох етапів.

1 Формулювання завдання, в якому мають бути враховані:

• бажаний результат;

• фактори, які заважають отримати бажаний результат.

2 Формування двох творчих груп, кожна з яких складається з кількох учасників. Одна, разом з керівником, - постійні учасники, які знають правила обговорювання і легко генерують ідеї. Друга – випадкові люди, запрошені зі сторони, за фахом далекі від проблеми, яка обговорюватиметься. У них немає досвіду з вирішення таких задач, тому вони пропонуватимуть несподівані, можливо, й неприйнятні рішення. Неординарні рішення, до речі, знаходять частіше не фахівці, а саме особи, які не обтяжені думками про те, що проблема розв’язку не має. Обговорення проблеми триває у межах 1,5 годин і проводиться керівником.