Проаналізувати поданий нижче експеримент (відповідно до свого варіанту) за таким планом:

1. Гіпотеза дослідження.

2. Незалежна змінна, її вид.

3. Залежна змінна, її вид.

4. Визначити можливі зовнішні змінні і способи, якими їх необхідно проконтролювати.

5. Вибірка і спосіб її формування, який застосований у дослідженні.

6. Експериментальний план, за яким здійснювалось дослідження.

7. Результати дослідження.

1 варіант.

Експеримент Дж. Пратера: ефективність мисленнєвого тренування

Психолог вивчав розвиток навичок посадки літака Т-37 курсантами військової академії. Гіпотеза дослідника стверджувала: при виконанні тренувальних польотів не в реальних умовах, а в уяві навички виконання посадки покращуються. В дослідженні взяли участь 23 відібраних випадковим чином курсантів, які мали лише початковий досвід роботи на тренажерах і реальних польотів.

Усі курсанти пройшли традиційні тренування на тренажерах, а 13 із них (експериментальна група) до того ж здійснювали і мисленнєве тренування. Вони (чотири рази за період навчання) займали місця в макеті кабіни, через навушники отримували вказівки, які дії слід виконувати при посадці, та виконували завдання: мали уявити собі процес посадки у всіх деталях. Мисленнєві тренування тривали по 11-15 хвилин.

Після цього експерти за 7-бальною шкалою оцінювали такі вміння курсантів: знання операцій (як виконувати посадку) та техніку виконання (успішність дій). У контрольній групі середній бал за знання був 4,21, за техніку - 3,89. Учасники експериментальної групи отримали відповідно 4,53 і 4,26.

Гіпотеза дослідника підтвердилась: мисленнєве тренування сприяє тренуванню навичок.

Експеримент відкриває можливість для кожного з нас покращити свої навички, наприклад, у спорті, практикуючи мисленнєве тренування по черзі зі справжніми.

2 варіант.

Дослідження когнітивного дисонансу л. Фестінгера

Теорію когнітивного дисонансу розробив американський психолог Л. Фестінгер. Відповідно до неї логічно суперечливі знання про предмет мають мотиваційну функцію, викликають прагнення усунути ці суперечності за рахунок зміни знань або соціальних установок. Теорія стверджує, що існує комплекс знань про предмети та людей – когнітивна система, якій властиві складність, узгодженість та взаємозалежність. Складність когнітивної системи залежить від кількості та різноманітності знань, що її становлять. Поняття когнітивного дисонансу в науковий обіг увів, як уже згадано, Л. Фестінгер у 1956 р. Під ним розуміють стан зіткнення у свідомості індивіда суперечливих знань, переконань, поведінкових установок щодо якогось явища чи об'єкта, який викликає відчуття дискомфорту. Теорія когнітивного дисонансу використовувалась у соціальній психології та психології особистості. Однак у першу чергу в ній розглядаються загальні психологічні механізми трансформації суджень, думок та конфліктні відносини між елементами когнітивної системи (когніціями). Теорія характеризує способи подолання, гармонізації цих суперечностей та описує, як ними користуються люди в типових ситуаціях.

Л. Фестінгер та Дж. Карлсміт досліджували особливості поведінки людей у ситуації, коли ті були вимушені говорити та робити не те, що думають (ситуації когнітивного дисонансу). В експерименті взяли участь 70 студентів-психологів, які не знали справжньої мети дослідження і вважали, що беруть участь у дослідженні ефективності діяльності людини.

Учасники виконували монотонну, нецікаву роботу: спочатку 30 хвилин вони мали перекладати однією рукою котушки з таці на стіл, а наступні 30 хвилин повертати на чверть оберту фішки. Всіх учасників випадковим чином поділили на три групи. В контрольній групі після виконання завдань проводилось опитування про враження від дослідження, ставлення до нього та пережиті емоції. З двома іншими групами учасників експериментатор провів індивідуальні бесіди. Він пояснював їм, що в дослідженні задіяно дві групи студентів (А і Б) і наголошував, що група А, до якої студент належить, одразу починає свою роботу, а в групі Б проводиться на початку дослідження вступна бесіда: один із аспірантів розповідає їм, що і як треба робити. Експериментатор уточнював, що учасники групи Б мають бути поінформовані про те, що їхня робота буде цікавою, захопливою. Далі він повідомляв, що сьогодні аспірант, який мав інформувати групу Б, не зміг прийти, і звертався з проханням до кожного з учасників підмінити аспіранта. Далі частині студентів пропонували за їхню згоду плату в розмірі 1 долара, а частині — 20 доларів.

Після завершення роботи студентів запитували, чи корисною, цікавою була їхня діяльність з перекладання котушок та обертання фішок.

Було встановлено: студентам, які отримали 1 долар, робота сподобалася більше, ніж тим, хто дістав за свою згоду 20 доларів, також визнали роботу привабливою учасники контрольної групи, яким не довелося нічого розповідати про свою роботу та кривити душею.

3 варіант.