- •Isbn 5-7707-8452-0 бувають люди
- •I. Людина на тлi iсторiї: дорогою боротьби
- •Перший період: «український»
- •Другий період: «чехословацький» (1923–1929 рр.)
- •Третій період: «націоналістичний»
- •Четвертий період: «воєнний»
- •II. Перший перiод творчостi: проза та поезiя
- •Дитяча поезія (1915–1922 рр.)
- •I трупи їх топчуть голодні брати.
- •I встане вже тоді вона – яка прекрасна,
- •I говориш Христу: «Єси,
- •I тільки вибухи повстання
- •I пророкують час світання.
- •Студентська поезія (1926 – початок 1929 рр.)
- •I б'є об діл, і вихором несе!
- •Iз рядів «товариші».
- •I підсинена стіна.
- •I краватку все носив;
- •I зажену в собачу буду! –
- •III. Другий перiод творчостi: поезiя
- •«На грані двох світів»
- •Вступ до «Ріні». Цикли поезій
- •I урвище над закрутом стримить,
- •I раптом чуєш силу вод рвучку
- •I синя – лінія лісів.
- •I від пестощів ночі п'яніли.
- •I в них під чолом – синява озер,
- •I на землю одні упали.
- •I схопились другі на ноги.
- •I сліди всі по них пропали.
- •I обрій цей, і хмари ці рожеві?!
- •I метнулись червоні обличчя,
- •I упав на пісок, і лежить,
- •I, байдужий, помстити не кличе.
- •I блиснуть презирством сині-сині
- •I слово Південь з уст тонких
- •I стрічається бурею зброя у тисячах рук.
- •Iз вірою, що дарувала ти,
- •I плоть від плоті видати на страту,
- •I гідну смерть для власної знайти.
- •I, зранені, криштально-синіх гір
- •I крицеві холодні леза – душі.
- •I кров гаряча, як піски пустелі,
- •I назирці побігла за полками.
- •I здобуває нагороду – Вічність.
- •I прославити вірність, невинність і жертву героя.
- •I для нього судився довічний почвірний колобіг.
- •«Рінь»: продовження і закінчення огляду.
- •I тортури стріва, і стріва кару
- •I пити зором синю далечінь.
- •I десь на розі, там, де ми берем
- •I сціпеніла, ствердла на каміння.
- •I застелило спалені поля
- •I жили у розкошах, слабі і блудливі,
- •I не вірили в велич Кінця.
- •I запалимо жертви осель.
- •I щастя – сліпий гріх.
- •Позазбіркові твори періоду «Ріні»
- •Iсторії шляхи!
- •Iсторії шляхи!
- •I урвать, як спів.
- •I в грізні дні залізної розплати
- •I стануть не луки, не квіти –
- •I будуть: не сонце, не обрій,
- •I смерть – як найвищий вінок.
- •I сухі тривогою уста…
- •I кіннота лаву розгорта…)
- •I все, що може дати пара віч
- •I ми його хапаємось без тями.
- •I позира на Курію з докором.
- •I Цезар бачив, як одна з машин
- •I війську, і для Цезаря вона
- •I тільки жах – мов крижане повітря…
- •Iз туману колони…
- •«Вежі» і позазбіркові твори
- •Iм'ям невблаганним свободи
- •I кров, і душу лиша.
- •I нашої віри граніт!
- •I тих, що упали, братів!
- •I твердо іде легіон.
- •I ваші діла, і річниці!
- •I вибух зголосить ваш прихід.
- •I слухали уші, коли вчителі
- •I службу ворожій державі.
- •I ти розпізнав їх, таких мовчазних,
- •I бліднуть уста і обличчя.
- •I ти не займешся багрянцем
- •I вибух голосить наш прихід.
- •I навіть любов твоя буде тверда,
- •I наче труба – пропагатор.
- •I сітка не рветься ніколи,
- •I помста ворожа, і вісті лихі,
- •I муки, не чувані в світі.
- •I месник підніс свою руку,
- •I йдуть по шляхах звідусіль, як один,
- •I кривлячи гордо обличчя.
- •I рішення: в скруті твій кинутий труп –
- •I ось ти фехтуєш рапірами куль,
- •I кулею в мозок вертає.
- •Iмперії двох суходолів.
- •I тягне, рве глибинами без меж
- •Збірка «Підзамчя»
- •I хмари, і зорі несе.
- •I чується запах землі.
- •I вишні набряклі галузки
- •I чується запах землі.
- •I таким чимось повні – чуєш ти –
- •I ніколи не вернуть, повіки.
- •Iшов, куди б там не було.
- •I мережану хустину
- •Iз лицем, пошмаганим вогнем,
- •I велике серце кам'яне.
- •I кожне діло є благословенне.
- •I серце людське – мужнє і велике.
- •I наступати ранених без тями.
- •I вже вирушав Гектор.
- •I простелиться шлях. I прийдуть і халупи, і храми,
- •I у ямі між левів, і там, для потіхи бенкету,
- •I звідусіль чужі ідуть женці.
- •I спіле жито копитами збито.
- •I ще раз мовить хижо і охоче
- •I ось ідемо в бою життєвому
- •IV. Словом публiциста
- •Про освіту і виховання
- •Iван iрлявський
- •Досліджуючи літературу
- •Культура і нація
- •Політичне мислення
- •Iсторико-полiтичнi працi
- •Iсторико-iсторiософiчнi працi
- •V. Мельникiвець чи бандерiвець?
- •VI. Вiтай, україно!
- •Короткi вiдомостi про письменникiв «празької школи»
- •Список використаної та рекомендованої лiтератури
- •Iванишин Петро
- •Олег ольжич – герольд нескореного поколiння
- •Вф «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.
- •Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •293720, М. Дрогобич Львівської обл., вул. Т. Шевченка, 2.
- •Львівська фабрика «Атлас».
- •290005, М. Львів, вул. Зелена, 20.
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •82100, М. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.
- •Iванишин Петро.
Iз вірою, що дарувала ти,
Зуміємо для чести консуляту
I плоть від плоті видати на страту,
I гідну смерть для власної знайти.
(«Лукреція», 4)
Тобто жертовність собою і своїми дітьми є чеснотою сильних.
Але смерть Лукреції – лише видимий факт. Насправді вона житиме вічно; очі поета:
…зрять, осліплені напів,
Твою ходу крізь землі і сторіччя
В незлічних постатях, незлічених обличчях.
(«Лукреція», 5)
Взагалі цикл «Лукреція» це гімн тим,
…що пили ясні, пінисті вина,
Що, обірвавшись, падали, як звір,
I, зранені, криштально-синіх гір
Чекали гордо крижані вершини.
(«Лукреція», 5)
«Рінь» містить три твори з яскраво вираженою «римською» темою: «Новобранець», «На трьох горбах під знаками орла…», «Ганнібал в Iталії».
«Під знаками орла» будують римляни місто, сповнені невичерпної жаги творіння. З ранку до пізньої ночі в повітрі чується дух «розколотого долотом каміння». Що встоїть проти «гордої певності дужої руки»? Жінки чекають «із стравою мужів», але тим спішно завершити роботу. Виплід їхнього розуму і сили простоїть століття, вріжеться в пам'ять майбутніх поколінь прикладом і красою. Тому не дивно, що
…в сутінках, коли пора кінчать,
Коли сурма усіх спочити кличе,
Ще довго на риштованнях стоять
Стрункі і невгомонні будівничі.
(«На трьох горбах…»)
Спрагу будування римляни приносили й на інші землі, куди приходили як завойовники, як носії своєї римської культури. Потужні легіони складалися, щоправда, не лишень із старих досвідчених рубак, були там і молоді юнаки, римський характер яких кувався у нескінченних походах по окраїнах величезної імперії. В одній з когорт примандрував у «гальські простори» і молодий римлянин. Це ще несформований воїн, він тут серед «синявих гір» тільки формально завойовник, бо всередині, у глибині душі живе щось інше:
Мариться біле кампанське місто, мати,
Скромна сестра і галас малих братів.
(«Новобранець»)
Та мине трохи часу, і невпізнанно змінять його, як і тисячі інших, суворі умови існування і усвідомлення того, що він – воїн Риму.
У процесі розбудови своєї держави римлянам доводилось не лише здобувати блискучі перемоги, але й випивати гіркі чаші поразок, бути не лише загарбниками, а й оборонцями рідної землі. Так сталося і тоді, коли непереможний полководець Карфагену (колишньої фінікійської колонії) вдерся зі своїми арміями в саме серце римської імперії – в Iталію, колиску і матір латинян. Перехід через круті Альпи – «опалеві гори» – приголомшив римлян, але спротив не забарився:
…кожний раз з Великого Горба
Нервовий марш нового легіону.
(«Ганнібал в Iталії»)
Ганнібал отримує перемогу за перемогою, він наче льодовий вітер, що притлумлює своїми гострими подихами «гарячковий вогник Риму». Достойний суперник вимагав і достойних жертв собі, своєму полководському умінню, тому як барикади перед карфагенцем стають –
Щити, списи, важке залізо тіл
