ПЕТРО ІВАНИШИН

ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ –

ГЕРОЛЬД НЕСКОРЕНОГО

ПОКОЛІННЯ

Дрогобич

Видавнича фірма

«ВІДРОДЖЕННЯ»

1996

ББК 83.34 УКР

І 19

Ця книжка – це спроба молодого науковця Петра Іванишина, студента філфаку Дрогобицького педінституту ім. І. Франка, осмислити світоглядну еволюцію поета Олега Ольжича та ідейно-естетичні параметри його творчості. Біографія і творчість поета розглядаються в тісному зв'язку з національно-визвольною боротьбою 30–40-х років, активним учасником і одним із керівників якої він був.

Редактор видання Петро Бобик

Художнє оформлення Василь Сава

© П. Іванишин, 1996.

© Видавнича фірма «Відродження», 1996.

Isbn 5-7707-8452-0 бувають люди

Бувають люди, як святі,

В них світиться душа яскрава.

За муки й подвиги в житті,

Вогнем пропаленим – прослава.

Салют героям тих подій,

Що гори зрушили і стіни,

Що в дні залізні йшли на бій

За правду й прапор України.

За волю бились без ваги,

Збираючи останні сили,

Бо знали – вічні вороги

Смертельним колом оточили.

– Ми знали – відступ не для нас,

Коли не звершена відплата,–

Вже перемоги сонце-час

Кує зозуля віщувата.

– Ми не боялись полягти

На трави скровлені і квіти,–

Немає вищої мети,

Як рідну землю боронити.

Вони пройшли шляхи-путі,

Де здобувається держава...

Бувають люди, як святі,

В них світиться душа яскрава.

Олекса ВЕРЕТЕНЧЕНКО

1944 рік. Рік втрат. Серед найболючіших – смерть Олега Ольжича. Саме йому присвячена наша праця, саме його ім'я повинно вийти з туманної легендарності (навіть забуття) у свіжу сучасність.

Ольжич – один з найяскравіших представників вогняної музи творців-націоналістів «празької школи». I його, як багатьох інших своїх синів і дочок, рідна нація сприймала через окуляри марксистсько-ленінської ідеології, як ворога. I його доля та чин або зовсім замовчувались, або потворно перекручувались. Вороги України вбачали велику небезпеку у його творах, тому ми, її діти, тим прискіпливіше повинні вивчати їх.

Тридцятисемилітнім відійшов в інший світ цей «герольд нової краси»¹, збагативши своєю працею, крім літератури, ще й науку (як археолог-науковець), історію (як активний її творець і осмислювач) і політику (як талановитий і далекоглядний провідник).

Кожен дослідник по-різному підходив до письменника. Наша ж спроба – показати, як втілювалась національна ідея у житті та у творчості поета: націоналізм – творча особистість – переломна доба. Ми прагнули показати його ідейно-художній світ як систему, як щось ціле.

Розділ перший – «Людина на тлі історії: дорогою боротьби» – намагання подати паралельно буття письменника і його боротьбу в історичному контексті.

Другий, третій і четвертий розділи послідовно відкривають цікаві грані творчої оригінальності О. Ольжича як поета і публіциста.

«Мельниківець чи бандерівець?» – своєрідне продовження біографічного розділу, хоча тут нам розходилося про розуміння ідейної суті світогляду поета чи, точніше, революціонера.

Шостий розділ містить ряд висновків, зроблених в ході праці над книгою.

Аж ніяк не претендуємо на вичерпність. Чимало дослідників – Д. Донцов, Ю. Бойко, О. Баган, Б. Червак, Л. Череватенко, М. Неврлий та ін.– сказали і ще скажуть про Олега Ольжича, бо говорити справді є про що. Наша праця в цьому відношенні якоюсь мірою є і узагальнюючою, і поступовою. Проте головна наша мета – повернути Україні, не з її вини забутого, письменника-націоналіста. Тому віримо, що ця книга стане ще однією, бодай найменшою, цеглиною у підмурівок дослідження особистості Олега Ольжича: його життя, праці і смерті.