
- •Isbn 5-7707-8452-0 бувають люди
- •I. Людина на тлi iсторiї: дорогою боротьби
- •Перший період: «український»
- •Другий період: «чехословацький» (1923–1929 рр.)
- •Третій період: «націоналістичний»
- •Четвертий період: «воєнний»
- •II. Перший перiод творчостi: проза та поезiя
- •Дитяча поезія (1915–1922 рр.)
- •I трупи їх топчуть голодні брати.
- •I встане вже тоді вона – яка прекрасна,
- •I говориш Христу: «Єси,
- •I тільки вибухи повстання
- •I пророкують час світання.
- •Студентська поезія (1926 – початок 1929 рр.)
- •I б'є об діл, і вихором несе!
- •Iз рядів «товариші».
- •I підсинена стіна.
- •I краватку все носив;
- •I зажену в собачу буду! –
- •III. Другий перiод творчостi: поезiя
- •«На грані двох світів»
- •Вступ до «Ріні». Цикли поезій
- •I урвище над закрутом стримить,
- •I раптом чуєш силу вод рвучку
- •I синя – лінія лісів.
- •I від пестощів ночі п'яніли.
- •I в них під чолом – синява озер,
- •I на землю одні упали.
- •I схопились другі на ноги.
- •I сліди всі по них пропали.
- •I обрій цей, і хмари ці рожеві?!
- •I метнулись червоні обличчя,
- •I упав на пісок, і лежить,
- •I, байдужий, помстити не кличе.
- •I блиснуть презирством сині-сині
- •I слово Південь з уст тонких
- •I стрічається бурею зброя у тисячах рук.
- •Iз вірою, що дарувала ти,
- •I плоть від плоті видати на страту,
- •I гідну смерть для власної знайти.
- •I, зранені, криштально-синіх гір
- •I крицеві холодні леза – душі.
- •I кров гаряча, як піски пустелі,
- •I назирці побігла за полками.
- •I здобуває нагороду – Вічність.
- •I прославити вірність, невинність і жертву героя.
- •I для нього судився довічний почвірний колобіг.
- •«Рінь»: продовження і закінчення огляду.
- •I тортури стріва, і стріва кару
- •I пити зором синю далечінь.
- •I десь на розі, там, де ми берем
- •I сціпеніла, ствердла на каміння.
- •I застелило спалені поля
- •I жили у розкошах, слабі і блудливі,
- •I не вірили в велич Кінця.
- •I запалимо жертви осель.
- •I щастя – сліпий гріх.
- •Позазбіркові твори періоду «Ріні»
- •Iсторії шляхи!
- •Iсторії шляхи!
- •I урвать, як спів.
- •I в грізні дні залізної розплати
- •I стануть не луки, не квіти –
- •I будуть: не сонце, не обрій,
- •I смерть – як найвищий вінок.
- •I сухі тривогою уста…
- •I кіннота лаву розгорта…)
- •I все, що може дати пара віч
- •I ми його хапаємось без тями.
- •I позира на Курію з докором.
- •I Цезар бачив, як одна з машин
- •I війську, і для Цезаря вона
- •I тільки жах – мов крижане повітря…
- •Iз туману колони…
- •«Вежі» і позазбіркові твори
- •Iм'ям невблаганним свободи
- •I кров, і душу лиша.
- •I нашої віри граніт!
- •I тих, що упали, братів!
- •I твердо іде легіон.
- •I ваші діла, і річниці!
- •I вибух зголосить ваш прихід.
- •I слухали уші, коли вчителі
- •I службу ворожій державі.
- •I ти розпізнав їх, таких мовчазних,
- •I бліднуть уста і обличчя.
- •I ти не займешся багрянцем
- •I вибух голосить наш прихід.
- •I навіть любов твоя буде тверда,
- •I наче труба – пропагатор.
- •I сітка не рветься ніколи,
- •I помста ворожа, і вісті лихі,
- •I муки, не чувані в світі.
- •I месник підніс свою руку,
- •I йдуть по шляхах звідусіль, як один,
- •I кривлячи гордо обличчя.
- •I рішення: в скруті твій кинутий труп –
- •I ось ти фехтуєш рапірами куль,
- •I кулею в мозок вертає.
- •Iмперії двох суходолів.
- •I тягне, рве глибинами без меж
- •Збірка «Підзамчя»
- •I хмари, і зорі несе.
- •I чується запах землі.
- •I вишні набряклі галузки
- •I чується запах землі.
- •I таким чимось повні – чуєш ти –
- •I ніколи не вернуть, повіки.
- •Iшов, куди б там не було.
- •I мережану хустину
- •Iз лицем, пошмаганим вогнем,
- •I велике серце кам'яне.
- •I кожне діло є благословенне.
- •I серце людське – мужнє і велике.
- •I наступати ранених без тями.
- •I вже вирушав Гектор.
- •I простелиться шлях. I прийдуть і халупи, і храми,
- •I у ямі між левів, і там, для потіхи бенкету,
- •I звідусіль чужі ідуть женці.
- •I спіле жито копитами збито.
- •I ще раз мовить хижо і охоче
- •I ось ідемо в бою життєвому
- •IV. Словом публiциста
- •Про освіту і виховання
- •Iван iрлявський
- •Досліджуючи літературу
- •Культура і нація
- •Політичне мислення
- •Iсторико-полiтичнi працi
- •Iсторико-iсторiософiчнi працi
- •V. Мельникiвець чи бандерiвець?
- •VI. Вiтай, україно!
- •Короткi вiдомостi про письменникiв «празької школи»
- •Список використаної та рекомендованої лiтератури
- •Iванишин Петро
- •Олег ольжич – герольд нескореного поколiння
- •Вф «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.
- •Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •293720, М. Дрогобич Львівської обл., вул. Т. Шевченка, 2.
- •Львівська фабрика «Атлас».
- •290005, М. Львів, вул. Зелена, 20.
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •82100, М. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.
- •Iванишин Петро.
ПЕТРО ІВАНИШИН
ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ –
ГЕРОЛЬД НЕСКОРЕНОГО
ПОКОЛІННЯ
Дрогобич
Видавнича фірма
«ВІДРОДЖЕННЯ»
1996
ББК 83.34 УКР
І 19
Ця книжка – це спроба молодого науковця Петра Іванишина, студента філфаку Дрогобицького педінституту ім. І. Франка, осмислити світоглядну еволюцію поета Олега Ольжича та ідейно-естетичні параметри його творчості. Біографія і творчість поета розглядаються в тісному зв'язку з національно-визвольною боротьбою 30–40-х років, активним учасником і одним із керівників якої він був.
Редактор видання Петро Бобик
Художнє оформлення Василь Сава
© П. Іванишин, 1996.
© Видавнича фірма «Відродження», 1996.
Isbn 5-7707-8452-0 бувають люди
Бувають люди, як святі,
В них світиться душа яскрава.
За муки й подвиги в житті,
Вогнем пропаленим – прослава.
Салют героям тих подій,
Що гори зрушили і стіни,
Що в дні залізні йшли на бій
За правду й прапор України.
За волю бились без ваги,
Збираючи останні сили,
Бо знали – вічні вороги
Смертельним колом оточили.
– Ми знали – відступ не для нас,
Коли не звершена відплата,–
Вже перемоги сонце-час
Кує зозуля віщувата.
– Ми не боялись полягти
На трави скровлені і квіти,–
Немає вищої мети,
Як рідну землю боронити.
Вони пройшли шляхи-путі,
Де здобувається держава...
Бувають люди, як святі,
В них світиться душа яскрава.
Олекса ВЕРЕТЕНЧЕНКО
1944 рік. Рік втрат. Серед найболючіших – смерть Олега Ольжича. Саме йому присвячена наша праця, саме його ім'я повинно вийти з туманної легендарності (навіть забуття) у свіжу сучасність.
Ольжич – один з найяскравіших представників вогняної музи творців-націоналістів «празької школи». I його, як багатьох інших своїх синів і дочок, рідна нація сприймала через окуляри марксистсько-ленінської ідеології, як ворога. I його доля та чин або зовсім замовчувались, або потворно перекручувались. Вороги України вбачали велику небезпеку у його творах, тому ми, її діти, тим прискіпливіше повинні вивчати їх.
Тридцятисемилітнім відійшов в інший світ цей «герольд нової краси»1, збагативши своєю працею, крім літератури, ще й науку (як археолог-науковець), історію (як активний її творець і осмислювач) і політику (як талановитий і далекоглядний провідник).
Кожен дослідник по-різному підходив до письменника. Наша ж спроба – показати, як втілювалась національна ідея у житті та у творчості поета: націоналізм – творча особистість – переломна доба. Ми прагнули показати його ідейно-художній світ як систему, як щось ціле.
Розділ перший – «Людина на тлі історії: дорогою боротьби» – намагання подати паралельно буття письменника і його боротьбу в історичному контексті.
Другий, третій і четвертий розділи послідовно відкривають цікаві грані творчої оригінальності О. Ольжича як поета і публіциста.
«Мельниківець чи бандерівець?» – своєрідне продовження біографічного розділу, хоча тут нам розходилося про розуміння ідейної суті світогляду поета чи, точніше, революціонера.
Шостий розділ містить ряд висновків, зроблених в ході праці над книгою.
Аж ніяк не претендуємо на вичерпність. Чимало дослідників – Д. Донцов, Ю. Бойко, О. Баган, Б. Червак, Л. Череватенко, М. Неврлий та ін.– сказали і ще скажуть про Олега Ольжича, бо говорити справді є про що. Наша праця в цьому відношенні якоюсь мірою є і узагальнюючою, і поступовою. Проте головна наша мета – повернути Україні, не з її вини забутого, письменника-націоналіста. Тому віримо, що ця книга стане ще однією, бодай найменшою, цеглиною у підмурівок дослідження особистості Олега Ольжича: його життя, праці і смерті.