- •Питання для контролю
- •Концептуальний плюралізм у суспільних (гуманітарних) науках як їх закономірна властивість. Його гносеологічні, соціальні та інші витоки (причини). Праворозуміння: поняття та класифікація.
- •Залежно від того, чи виникнення права пов’язується з людською свідомістю або за онтологічним статусом. Причини виникнення права (онтологічний критерій):
- •2) Поняття філософії права та її предмета: сучасні інтерпретації.
- •3) Складові філософії права: проблеми структуризації.
- •4) Як співвідносяться загальна теорія права і держави (праводержавознавство) та філософія права: “окремішність”?: ціле й частина? частина й ціле? загальне й особливе? особливе й загальне?
- •5)Основні функції філософії права.
- •6) Чи залежить якість (ефективність) професійної діяльності юриста від його філософсько-правових поглядів (знань, уявлень)?
- •7) Предмет філософії права – найзагальніші праводержавні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.
- •8) Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).
- •9) Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).
- •10) Методи та способи (прийоми) дослідження у філософії права (поняття, види, загальна характеристика).
- •11) Потреби, інтереси та інші чинники, що впливають на застосування методології філософсько-правових досліджень. Методологічна дисципліна та її постулати.
- •12) Трансформаційні перетворення у методології сучасної вітчизняної філософії права та інших галузей юридичної науки (причини, стан, тенденції).
- •13) Термін “право” як засіб позначення низки понять, котрі відображають відповідні явища (герменевтико-лінгвістичний механізм та закономірності).
- •14) Поняття праворозуміння. Класифікація основних напрямків філософії права (типів праворозуміння).
- •15) Сутність і причини існування позитивістського типу право розуміння. Основні етапи його розвитку. Різновиди.
- •16) Юридичний (легістичний) позитивізм: загальна характеристика
- •1. Класичний позитивізм Дж. Остіна
- •2. «Чисте вчення про право» г. Кельзен.
- •3. Аналітична юриспруденція
- •17) Аналітична юриспруденція Дж.Остіна.
- •18) “Чисте” вчення про право г.Кельзена.
- •Концепція “первинних” і “вторинних” правил х.Херта.
- •Соціологічний позитивізм: загальна характеристика
- •21.Школа “вільного права” (є.Ерліх, Канторович, Жені).
- •22.Право як інструмент соціального контролю за боротьбою інтересів (р.Паунд).
- •Юридичний реалізм (к.Левеллін, Дж. Френк).
- •Правовий інституціоналізм (л. Дюгі, м. Оріу).
- •Психологічний позитивізм у філософії права: загальна характеристика
- •Правопсихологічна концепція л.Петражицького та її подальші прояви.
- •Екзістенціалістське праворозуміння
- •Комунікативне праворозуміння та герменевничне праворозуміння. Право як наслідок індивідуального інтелектуального визнання.
- •Комплексні (інтегральні) різновиди позитивістського праворозуміння: загальна характеристика
- •Марксистське праворозуміння.
- •Антропологічне праворозуміння.
- •Здобутки й проблеми позитивістського підходу до праворозуміння.
- •Загальна характеристика “природного” праворозуміння. Основні його різновиди (класифікації).
- •Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасного наукового “природного” праворозуміння.
- •36.Основоположні права людини – онтологічна основа “природного” праворозуміння у хх-ххі ст.
- •39Соціальна сутність основоположних прав людини.
- •40. Зміст і обсяг прав людини як їх, відповідно, якісна й кількісна характеристики. Діалектика універсального й конкретно-історичного у феномені прав людини
- •Гідність людини як фундамент усіх її основоположних “природних” прав.
- •42Проблеми класифікації прав людини.
- •43.Здійснення прав людини проблеми його обмежування. Межі прав людини (поняття, класифікація). Принципи та підстави встановлення та застосування правообмежень.
- •44. Загальні тенденції розвитку прав і свобод людини (соціально-філософський аспект).
- •45.Діалектика універсалізації назв та урізноманітнення змісту й меж прав людини. Стандарти прав людини.
- •Верховенство права як панування прав людини у суспільстві та державі.
- •47. Загальне поняття цінностей. Їх класифікація.
- •48. Поняття цінності права. Аксіологія “природного” права і позитивного права.
- •51. Цінність права для суспільства; її показники.
- •52 Необхідність і проблеми зростання цінності права в умовах глобалізації.
- •53Правовиховні аспекти аксіології права.
7) Предмет філософії права – найзагальніші праводержавні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.
8) Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).
Методологія – логіка методів
2 значення методології:
сукупність, система методів, наукового дослідження або д-ть в широкому розумінні
логіка методів, тобто теорія, правила використання методів, наука про закономірне викориcтання методів дослідження
Методологія філософії права — це система концептуальних підходів, методів, дослідження, а також вчення про закономірності їх використання стосовно предмета ФП.
Склад, структура МФП
концептуальні підходи. Це заснована на гранично загальних (філософських)категоріях аксіоматична світоглядна ідея, яка визначає:
стратегію дослідження
відбір досліджуваних фактів
інтерпретацію результатів дослідження
дослідницькі методи — заснована на певному концептуальному підході с-ма процедур інтерпретації філософських та загально-наукових понять та їх застосування у дослідженні предмета ФП.
способи або засоби дослідження — засновані на певному концептуальному підході і відповідному йому методі дослідження, діяльність спрямована на встановлення фактів, які стосуються предмета ФП.
9) Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).
Концептуальні підходи - це заснована на гранично загальних (філософських)категоріях аксіоматична світоглядна ідея, яка визначає:
стратегію дослідження
відбір досліджуваних фактів
інтерпретацію результатів дослідження
Концептуальні підходи
Діалектичний і метафізичний
Матеріалістичний та ідеалістичний
Гностичний та агностичний
Біологічний та соціальний
Персоналістичний (індивідуалістичний) та комунітарний
Психологічний
Діалектичний. Діалектика (розвиток, рух) визнається не застиглість, сталість явищ, а т е що всі явища змінні. Все тече все змінюється
Це об’єктивна х-ка світу
Закони діалектичного розвитку:
Боротьба протилежностей
Розвиток відбувається шляхом переходу кількісних змін в якісні (перехід води в пару)
Розвиток відбувається шляхом заперечення заперечення (ніч—день—ніч)
Розвиток відбувається спіралеподібно
Ці закони сформулював ГЕГЕЛЬ далі їх розвивав МАРКС(в Маркса не ідея а матерія розвивається)
Метафізичний. Всі явища є такими, якими вони є зараз, вони мають певну форму, якісні властивості. Їх треба вивчати такими якими вони є зараз. Часто застосовується в юридичній роботі.
Матеріалістичний. Що виникло раніше? Матерія чи свідомість (дух)
Залежно від відповіді на це питання філософія поділяється на матеріалістів та ідеалістів. Спроби об’єднати ці два бачення матеріалістично-ідеалістичний.
Ідеалістичний.
Обєктивно-ідеалістичний. Світ виникає в результаті свідомої діяльності як прояв загальної свідомості. Людська свідомість конкретних людей не може на це вплинути
Субєктивно-ідеалістичний. Всі явища є продуктом свідомості людей. Світ існує лише в тій мірі, в якій сприймається органами чуття.
Гностичний. (пізнання) цей підхід полягає в тому, що світ можна пізнати — принципова пізнавальність світу.
Агностичний. Полягає в тому, що тут заперечується можливість пізнання. Пізнати повністю світ, всі його явища в принципі неможливо.
Біологічний. Людина — вид живих істот, отже вона підпорядковується біологічним законам. Отже, права людини —явище біологічне.
Соціальний. Соціальні явища не можна механічно пояснювати природничими закономірностями.
Персоналістичний. Вининення, існування права пояснюється від індивіда. Право слід шукати в окремій особі. Людина — джерело і автор права.
Комунітарний. Людина— учасник соціуму. (комуна, суспільний, загальний) право слід шукати в соціумі.
Психологічний. Психіка індивіда. Кажуть і про суспільну свідомість, колективну психіку (напр. Ефект майдану). Соціальні явища мають бути пояснені з точки зору психології.