42Проблеми класифікації прав людини.

Згідно прийнятої в міжнародних документах класифікації, права людини поділяються на громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні. Можливі й інші варіанти класифікації. Приблизно на початку 70-х років в міжнародній практиці отримала розповсюдження концепція “трьох поколінь” прав людини, введена Карелом Васаком.

Такий хронологічний підхід мотивується тим, що на початку права людини тлумачили як лише громадянські і політичні права (перше покоління). На думку авторів концепції це була ідея, обумовлена головним чином Великою французькою революцією. Надалі автори концепції підкреслювали, що під впливом СРСР та його союзників до поняття прав людини стали відносити, починаючи з “Загальної декларації прав людини”, соціально-економічні і культурні права (друге покоління). І на завершення, пропонується розглядати право на мир, право на роззброєння, право на розвиток, право на здорове навколишнє середовище, як вклад країн, що розвиваються (третє покоління, або права “солідарності”). В 1981 році Організація африканської єдності прийняла “Африканську хартію прав людини і народів”, в якій знайшла місце низка прав народів: право на самовизначення; право вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами; право на розвиток та ін. Перелік прав третього покоління намагалися продовжити на неурядовому рівні. Проте, головною проблемою, яка у зв`язку із цим виникла і продовжує обговорюватися на міждержавному і науковому рівнях, є проблема поєднання прав людини та прав народів. Скоріш за все, не варто відокремлювати права людини від прав народів. Права народів також можуть розглядатися як права людини.

Права народів, безумовно, колективні права, однак поняття колективних прав людини не обмежується правами третього покоління. Наприклад, права профспілок також можна вважати колективними. В деяких випадках поєднання різноманітних індивідуальних прав утворює нове, синтетичне право, що належить вже колективу. В такому ракурсі можна розглядати право на проведення мирних зборів (зустрічей).

Розгляд питання про третє покоління прав людини і дискусії, що розгортаються навколо нього, прийняття міжнародних документів, що включають в себе ці права або розкривають зміст деяких з них, наприклад, “Декларації про право на розвиток” від грудня 1986 року говорить про те, що перелік прав людини не є чимось постійним чи завмерлим і цілком в стані продовжуватися. Окрім наведеної, як здається, основної - класифікації, всі права людини можуть поділятися на певні види й за іншими критеріями, а саме:

o за значенням для їх носія - основні (безумовно необхідні для його існування та розвитку) і неосновні (які не є життєво необхідними);

o за способом здійснення - активні (свобода "для", тобто для вчинення активних дій) і пасивні (свобода "від", тобто від втручання, перешкоджання з боку інших суб'єктів);

o за суб'єктним складом здійснення - індивідуальні (здійснюються переважно одноособове, наприклад, право на свободу вираження переконань, на виховання своєї дитини) і колективні (можуть бути реалізовані лише спільними діями групи носіїв права, наприклад, право на утворення громадських об'єднань, проведення мітингів, демонстрацій);

o за історичною послідовністю виникнення і визнання - права першого покоління ("громадянські", тобто здебільшого фізичні, особистісні й політичні), другого покоління (здебільшого економічні, соціальні та культурні) і третього покоління (так звані солідаристські, тобто здебільшого колективні права людини або права колективних суб'єктів, зокрема, спільнот).

Проблеми не знайшла