2) Поняття філософії права та її предмета: сучасні інтерпретації.

„Філософія” – любов до мудрості – належать ті положення і висновки, які є слушними для будь-яких правил без винятку (такі висновки мають статус філософських знань, а якщо щодо окремих явищ – то це будуть галузеві знання).

Поняття „права” застосовували до різноманітних явищ протягом історії.

Проаналізувавши етимологію слова „права” виявили, що під правом розуміли такі явища:

• Свобода людини (можливості поведінки);

• Настанови, вказівки щодо певної поведінки (поводити себе певним чином);

• Справедливість як ознака певних явищ чи поведінки;

• Настанови в бік справедливої поведінки;

• Зважування інтересів.

У новітній історії додалася ще група явищ:

• Вимоги суб’єкта щодо отримання певних благ і цінностей; звернення до держави як представника суспільства;

• Почуття, емоції людини;

• Суспільні відносини.

Основні сучасні підходи до розуміння предмету ФП:

1. Петрова- ПФП вистуає ідея права, ідея права це поняття права та її втілення. Призначення ФП полягає в тому, що виявити за змінюваними юридичними явищами вічну ідею права, яка пізнається розумом.

1. Шкода – ПФП покликаний з’ясувати підвалини права, що коріняться в глибинах культури. В широкому розумінні це означає розуміти людину завдяки розумінню права, яке в першу чергу пізнається через культуру.

2. Тіханравов ПФП- сенс права, тобто відповідь на питання про те внаслідок яких універсальних причин, заради яких універсальних цілей людина встановлює право.

3. Керімов ПФП – являє собою систему методів дослідження усієї системи юридичних наук, а також загальнонаукові і спеціальні способи пізнання.

4. Алексєєв ПФП – є світоглядне пояснення права, його сенсу та призначення, обґрунтування права під кутом зору сутності людського буття.

5. Рабінович ПФП – є найзагальніші об’єктивні закономірності виникнення структури функціонування і розвитку того явища, яке відображається поняттям право.

Науку ФП становить систему знань про такі закономірності.

3) Складові філософії права: проблеми структуризації.

Структура філософії права.

1. Онтологія права – від грець „онтос” + „логос” – наука про буття, існування якихось явищ, дає відповідь на питання: в якому виді треба вивчати право, в чому полягає субстанція („матерія”) право – це буттєва характеристика права.

Онтологія - навчання про загальні принципи буття – Кант

Центральною у філософії О. Кульчицький вважав он­тологію, оскільки в своїй настанові на тотальність і роз­криття сутності «буття як такого» вона охоплює усі форми і постави буття, ставлячи перед собою запитання: що насправді існує? що таке справжнє буття? що таке дух, матерія? Відповідь на ці запитання потребує розкриття існуючого, сутнісного буття, де визначення сутності існую­чого невіддільне від способу існування цієї сутності, від розрізнення форм чи настанов П існування та способу зв'я­зування цих форм між собою.

У розв'язанні онтологічних проблем О. Кульчицький виділяв чотири підходи: матеріалізм, спіритуалізм, дуа­лізм, паралелістичний монізм.

онтологічну: вирішує проблему, яким є світ сам по собі, безвідносно до людини, людських форм пізнання, в яких він (світ) дається людині, якою є його природа, сутність, структура. До онтологічних включали й проблему людського буття, його залежності від зовнішніх факторів, під якими мали на увазі як природні, так і надприродні чинники. Ця функція тісно пов'язана з попередньою

1. Аксіологія права – від грець. „аксіо” – цінність – теорія цінностей, яка значимість права для суб’єктів а також ціннісні судження про правове значення фактично даного закону та держави.

аксіологічна: вказує на місце цінностей в житті, на структуру ціннісного світу, тобто на зв'язок різних цінностей

2. Гносеологія права – від грець. „гносіс” – пізнання - теорія про пізнання; про закономірності пізнання права, як його досліджувати. Завдання правової гносеології полягає у вивченні передумов достовірного пізнання права з метою дослідження істинного знання про право і правові явища

гносеологічну (логіко-гносеологічну): досліджує процес закономірності пізнання світу людиною, визначає його сутність, можливості, умови закономірності, розробляє систему принципів і категорій, які організують раціональне пізнання, є його понятійним фундаментом

3. Антропологія права – наука про людину („антропос” – людина). Вивчає проблеми зв’язку людини та права