1. Концептуальний плюралізм у суспільних (гуманітарних) науках як їх закономірна властивість. Його гносеологічні, соціальні та інші витоки (причини). Праворозуміння: поняття та класифікація.

Право розуміння: поняття і класифікація.

Праворозуміння – це відображення в людській свідомості тих явищ або їх властивостей, які є істотними для існування і розвитку суб’єктів та відображаються терміно-поняттям „право”.

Поняття права повинне бути єдине, а терміни, які його тлумачать можуть бути різні.

Феномени: — право-явище;

— право-назва.

Причини плюралізму праворозуміння:

• гносеологічні;

• соціальні.

Гносеологічні — це чинники, фактори, які пов’язані з пізнанням права. Вони коріняться в тому, що яке б ми не назвали право явищем – воно буде складним, багаторівневим.

Також всі науки продукують нові знання і методи дослідження — у праві можна глибше зануритися і оновити відповідь на питання „що таке право?”

Розвиток науки призводить до оновлення праворозуміння.

Соціальні – яку роль те чи інше праворозуміння матиме для суб’єктів? – „ніхто не буде вважати те чи інше явище, яке є для мене шкідливим”. Різноманітність суб’єктів і потреб до життя дають по різному тлумачення праворозуміння, оскільки суспільство є соціально-неоднорідним – поділ суспільства на окремі групи (це фактор історії).

Кожна група має специфічні інтереси, ідеї – тому правосвідомість не співпадає.

Соціальна неоднорідність і є соціальними причинами праворозуміння.

Класифікація праворозуміння:

1. Залежно від того, чи виникнення права пов’язується з людською свідомістю або за онтологічним статусом. Причини виникнення права (онтологічний критерій):

• об’єктивістичне;

• суб’єктивістичне.

Об’єктивістичне – проявляється в тому, що джерелом права є незалежне від людської свідомості (наприклад, релігійне право розуміння, право встановив Бог).

Себ’єктивістичне – право залежить від свідомості суб’єкта:

• відносно-суб’єктивістичне;

• абсолютно-суб’єктивістичне.

Відносно-суб’єктивістичне явище є продуктом свідомості певних суб’єктів (наприклад, право розуміння і право - це закони держави). З одного боку – право залежить, а з іншого – не залежить від людської свідомомсті.

Абсолютно-суб’єктивістичне право є залежним від психіки (наприклад, це емоції, почуття людини).

Залежно від кількості носіїв право розуміння (за кількісним складом):

• індивідуальне;

• колективне.

За способом обґрунтування:

• наукове;

• поза наукове.

Наукове – обґрунтовується раціональними доводами, аргументами.

Поза наукове – наприклад, релігійне, міфологічне, інтуїтивне, містичне.

За соціальною (природою) сутністю того явища, яке вважається правом.

Соціальна сутність права – це здатність його задовольняти певні потреби тих або інших суб’єктів суспільного життя.

• технічно-раціональні;

• соціально-класові;

• релігійні;

• професійні.

Залежно від того чи право задовольняє інтереси індивідів, людей чи суспільства в цілому.

• приватне (право – явище, що задовольняє інтереси кожного індивіда)

• публічне (усього суспільства)

Чи право є результатом виключно державної діяльності (державне волевиявлення) чи явище, що виникає незалежно від держави:

• спеціально-соціальне право (залежить від державної діяльності) – називається юридичне право;

• загально-соціальне право (існує поруч з державою – виникає до держави).

За просторово-цивілізаційною поширеністю право розуміння суспільство поділене на окремі цивілізації:

• західна цивілізація (Європа, Американський континент, Австралія) – що таке право? – вирішує кожна особа, яка стоїть на першому місці;

• східна (азіатська) – ґрунтується на колективних засадах, людина - це соціум