- •Питання для контролю
- •Концептуальний плюралізм у суспільних (гуманітарних) науках як їх закономірна властивість. Його гносеологічні, соціальні та інші витоки (причини). Праворозуміння: поняття та класифікація.
- •Залежно від того, чи виникнення права пов’язується з людською свідомістю або за онтологічним статусом. Причини виникнення права (онтологічний критерій):
- •2) Поняття філософії права та її предмета: сучасні інтерпретації.
- •3) Складові філософії права: проблеми структуризації.
- •4) Як співвідносяться загальна теорія права і держави (праводержавознавство) та філософія права: “окремішність”?: ціле й частина? частина й ціле? загальне й особливе? особливе й загальне?
- •5)Основні функції філософії права.
- •6) Чи залежить якість (ефективність) професійної діяльності юриста від його філософсько-правових поглядів (знань, уявлень)?
- •7) Предмет філософії права – найзагальніші праводержавні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.
- •8) Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).
- •9) Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).
- •10) Методи та способи (прийоми) дослідження у філософії права (поняття, види, загальна характеристика).
- •11) Потреби, інтереси та інші чинники, що впливають на застосування методології філософсько-правових досліджень. Методологічна дисципліна та її постулати.
- •12) Трансформаційні перетворення у методології сучасної вітчизняної філософії права та інших галузей юридичної науки (причини, стан, тенденції).
- •13) Термін “право” як засіб позначення низки понять, котрі відображають відповідні явища (герменевтико-лінгвістичний механізм та закономірності).
- •14) Поняття праворозуміння. Класифікація основних напрямків філософії права (типів праворозуміння).
- •15) Сутність і причини існування позитивістського типу право розуміння. Основні етапи його розвитку. Різновиди.
- •16) Юридичний (легістичний) позитивізм: загальна характеристика
- •1. Класичний позитивізм Дж. Остіна
- •2. «Чисте вчення про право» г. Кельзен.
- •3. Аналітична юриспруденція
- •17) Аналітична юриспруденція Дж.Остіна.
- •18) “Чисте” вчення про право г.Кельзена.
- •Концепція “первинних” і “вторинних” правил х.Херта.
- •Соціологічний позитивізм: загальна характеристика
- •21.Школа “вільного права” (є.Ерліх, Канторович, Жені).
- •22.Право як інструмент соціального контролю за боротьбою інтересів (р.Паунд).
- •Юридичний реалізм (к.Левеллін, Дж. Френк).
- •Правовий інституціоналізм (л. Дюгі, м. Оріу).
- •Психологічний позитивізм у філософії права: загальна характеристика
- •Правопсихологічна концепція л.Петражицького та її подальші прояви.
- •Екзістенціалістське праворозуміння
- •Комунікативне праворозуміння та герменевничне праворозуміння. Право як наслідок індивідуального інтелектуального визнання.
- •Комплексні (інтегральні) різновиди позитивістського праворозуміння: загальна характеристика
- •Марксистське праворозуміння.
- •Антропологічне праворозуміння.
- •Здобутки й проблеми позитивістського підходу до праворозуміння.
- •Загальна характеристика “природного” праворозуміння. Основні його різновиди (класифікації).
- •Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасного наукового “природного” праворозуміння.
- •36.Основоположні права людини – онтологічна основа “природного” праворозуміння у хх-ххі ст.
- •39Соціальна сутність основоположних прав людини.
- •40. Зміст і обсяг прав людини як їх, відповідно, якісна й кількісна характеристики. Діалектика універсального й конкретно-історичного у феномені прав людини
- •Гідність людини як фундамент усіх її основоположних “природних” прав.
- •42Проблеми класифікації прав людини.
- •43.Здійснення прав людини проблеми його обмежування. Межі прав людини (поняття, класифікація). Принципи та підстави встановлення та застосування правообмежень.
- •44. Загальні тенденції розвитку прав і свобод людини (соціально-філософський аспект).
- •45.Діалектика універсалізації назв та урізноманітнення змісту й меж прав людини. Стандарти прав людини.
- •Верховенство права як панування прав людини у суспільстві та державі.
- •47. Загальне поняття цінностей. Їх класифікація.
- •48. Поняття цінності права. Аксіологія “природного” права і позитивного права.
- •51. Цінність права для суспільства; її показники.
- •52 Необхідність і проблеми зростання цінності права в умовах глобалізації.
- •53Правовиховні аспекти аксіології права.
Психологічний позитивізм у філософії права: загальна характеристика
Психологічна школа права – це один з напрямів правової науки, який сформувався на початку 20 століття.
Загальною ідеєю, яка об’єднує представників психологічної школи права є те, що з їхнього погляду причини, які зумовлюють існування і дію, кореняться в психології особи або соціальної групи. Право розглядається представниками цього напряму як продукт різного роду психологічних настанов, інстинктів, емоцій.
Суть- право це явище психіки. Вчинками людини керує свідомість, почуття та емоції.
Проф..М.О. Рейснер був у складі конст. комісії, яка готувало КУ Укр.. РСР. Він вважав, що право це класове явище.
3 класи за Рейснером 3 класи:
робітничий
селянство
клас буржуазії
Кожен клас має свій підхід до тлумачення права Психологічне право розуміння знайшло своє відображення в реалістичній школі права. «Життя права не в логіці, а в досвіді.» Олівер Холіс
. Тард один з перших започаткував дослідження соціальної психології, показавши її відмінність від індивідуальної психології. Він підкреслював, що людина в масі, особливо в натовпі, набагато більш емоційна і менш інтелектуальна, ніж взята окремо.
Правопсихологічна концепція л.Петражицького та її подальші прояви.
Найбільш визначним та оригінальним представником психологічного напряму в праві був випускник юридичного факультету київського університету Лев Петражицький. Творець психологічної теорії права.
До елементів психічного життя він відносив
двосторонні адекватно-пасивні переживання, моторні подразнення – імпульси або емоції.
односторонні переживання, які, в свою чергу, поділяються на а) односторонньо пасивні, пізнавальні та чуттєві б) односторонньо активні, вольові.
При чому він підкреслював, що імпульси або емоції є головним та визначальними чинниками пристосування людини до умов життя. Саме емоції є завжди мотивами поведінки людини, і будь-які зовнішні чи внутрішній подразник повинен пройти через його емоційну оцінку, яка і є поштовхом до певних дій та міркувань.
Етичні переживання та емоції поділяються на правові та моральні. Відмінність між ними полягає в тому що у правовому переживанні існує уявлення про певних суб’єктів, які мають право вимагати виконання обов’язків. У моральному ж переживанні виступає тільки почуття обов’язку. – це означає що моральна емоція викликає обов’язок без одночасного переконання в праві іншого вимагати його виконання.
Отже головна відмінність між правом і мораллю полягає в тому, що моральні імпульси мають суто імперативний характер а право має імперативно-атрибутивний характер. Під атрибутом розуміє Петражицький як усвідомлення «свого права» яке виступає назовні як вимога. Правові емоції це комплексне переживання в якому поєднується обов’язок і право вимоги. На думку Петражицького право має порівняно з мораллю визначальне значення для життя суспільства.
Петражицький є класиком праворозуміння (право перебуває у свідомості людини) – суб’єктивно ідеалістичний підхід.
Праворозуміння ґрунтується на реалістичному підході: щоб не вважали правом, воно регулює поведінку через свідомість, беж свідомості людини не може бути правового розуміння.