22.Право як інструмент соціального контролю за боротьбою інтересів (р.Паунд).

Він розглядав право в його безпосереднього зв’язку і взаємодії з суспільством спираючись на досягнення історії, етики і соціології. Право оголошується ним головним інструментом соціального компромісу, метою якого є забезпечення загальної солідарності.

Паунд вирізняв у понятті право 3 аспекти:

право як правопорядок, що утворюється з допомогою застосування сили політично-організованої спільності;

право як сукупність юридичних приписів у політично організованій спільності;

право як судовий та адміністративний процес, судочинства.

Паунд скептично ставився до догматики права, підкреслюючи, що "будь-яке юридичне знання є відносною істиною", проте головна мета теорії права є постійна і незмінна: збереження суспільної рівноваги. Завдання ж права полягає у забезпеченні шести суспільних інтересів:

1. загальна безпека, тобто правові норми, які гарантують безпеку і публічний порядок, а також охорону святості договорів;

2. суспільний інтерес, який полягає у забезпеченні таких суспільних установ, як сім'я, релігія і політичні права громадян;

3. охорона почуття суспільної моралі;

4. збереження суспільних благ; цей інтерес виражається у правах, які захищають необхідні для життя людини блага;

5. суспільний інтерес, який виражається в загальному прогресі, у правовій підтримці економічного, політичного і культурного прогресу;

6. суспільний інтерес, який полягає в охороні життя особи. Цей останній, на думку вченого, є "певною мірою найважливішим з усіх".

23. Юридичний реалізм (к.Левеллін, Дж. Френк).

Продовженням соціологічного праворозуміння була школа юридичного правового реалізму, виникає в 30-х роках 20 ст. в США. Представники Карл Ллевеллін та Джером Френк. В 1934р стаття «Трохи реалізму, про реалізм»

Що таке право? Треба дивитися реально поки людина не пішла в суд і в неї лише припущення про те що є правом.

Конституція – це те що скаже про неї Верховний Суд США. – Олівер Холмс (суддя Верховного Суду США). Право це рішення судових органів.

Не визнавали норм поведінки виражених в законах і прецедентах. Вони ототожнювали право з судочинством, де за їх ученням формується реальне право, тому нормативність права вони оголошували міфом, що заважає пристосувати право до потреб життя. Загальні положення приписів не можуть бути застосованими в конкретних випадках, навпаки-реальне право випливає з конкретної справи, ситуації. Водночас рішення щодо неї не може бути нормою і застосовуватися у ситуаціях, що повторюються. Суд розглядаючи конкретну нову справу щоразу створюючи право не зобов’язуючи себе попередніми рішеннями або законами, оскільки кожна конкретна ситуація індивідуальна.

23. Правовий інституціоналізм (л. Дюгі, м. Оріу).

Основний представник Моріс Оріу.

Суспільство складається з різних інституцій – будь які формування чи соц. утворення, кожна з яких встановлює певні правила поведінки для учасників цих інститутів.

Ці правила і є правом.

Усі ці правила є рівноправними.

Держава це лише одна з інституцій, місія якої полягає в збалансуванні.

Держава це монополіст влади.

Дюгі – право це принцип, норма, вимога, солідарність.

Він виходив з суцільного поділу праці. Для того щоб виник кінцевий продукт між виробниками має бути співпраця, тому життя в соціумі потребує солідарності.

Принцип солідарності є тим з чого виникає право.

Право виникає стихійно, з соціальної солідарності, а тому є вищим ніж держава та обов’язковим до виконання. Юридична норма виникає теж стихійно, а функцією законодавця є лише її фіксація.

Він не визнавав поділу права на об’єктивне і суб’єктивне. На його думку існує лише об’єктивне право, юридична норма яка нікому не надає суб’єктивних прав. Норма солідарності створює для людини лише соціальний обов’язок, що його вона повинна виконувати узгоджуючи свої дії з нормою соціальної солідарності.

Поводь себе солідарно з усіма. Законодавство повинно провіряти на солідарність. Конфлікти є неприпустимими.

Про права говорити не можна, бо вони руйнують солідарність, а говорити потрібно про соціальні обов’язки, вони є основою категорією солідаризму.