
- •Питання для контролю
- •Концептуальний плюралізм у суспільних (гуманітарних) науках як їх закономірна властивість. Його гносеологічні, соціальні та інші витоки (причини). Праворозуміння: поняття та класифікація.
- •Залежно від того, чи виникнення права пов’язується з людською свідомістю або за онтологічним статусом. Причини виникнення права (онтологічний критерій):
- •2) Поняття філософії права та її предмета: сучасні інтерпретації.
- •3) Складові філософії права: проблеми структуризації.
- •4) Як співвідносяться загальна теорія права і держави (праводержавознавство) та філософія права: “окремішність”?: ціле й частина? частина й ціле? загальне й особливе? особливе й загальне?
- •5)Основні функції філософії права.
- •6) Чи залежить якість (ефективність) професійної діяльності юриста від його філософсько-правових поглядів (знань, уявлень)?
- •7) Предмет філософії права – найзагальніші праводержавні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.
- •8) Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).
- •9) Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).
- •10) Методи та способи (прийоми) дослідження у філософії права (поняття, види, загальна характеристика).
- •11) Потреби, інтереси та інші чинники, що впливають на застосування методології філософсько-правових досліджень. Методологічна дисципліна та її постулати.
- •12) Трансформаційні перетворення у методології сучасної вітчизняної філософії права та інших галузей юридичної науки (причини, стан, тенденції).
- •13) Термін “право” як засіб позначення низки понять, котрі відображають відповідні явища (герменевтико-лінгвістичний механізм та закономірності).
- •14) Поняття праворозуміння. Класифікація основних напрямків філософії права (типів праворозуміння).
- •15) Сутність і причини існування позитивістського типу право розуміння. Основні етапи його розвитку. Різновиди.
- •16) Юридичний (легістичний) позитивізм: загальна характеристика
- •1. Класичний позитивізм Дж. Остіна
- •2. «Чисте вчення про право» г. Кельзен.
- •3. Аналітична юриспруденція
- •17) Аналітична юриспруденція Дж.Остіна.
- •18) “Чисте” вчення про право г.Кельзена.
- •Концепція “первинних” і “вторинних” правил х.Херта.
- •Соціологічний позитивізм: загальна характеристика
- •21.Школа “вільного права” (є.Ерліх, Канторович, Жені).
- •22.Право як інструмент соціального контролю за боротьбою інтересів (р.Паунд).
- •Юридичний реалізм (к.Левеллін, Дж. Френк).
- •Правовий інституціоналізм (л. Дюгі, м. Оріу).
- •Психологічний позитивізм у філософії права: загальна характеристика
- •Правопсихологічна концепція л.Петражицького та її подальші прояви.
- •Екзістенціалістське праворозуміння
- •Комунікативне праворозуміння та герменевничне праворозуміння. Право як наслідок індивідуального інтелектуального визнання.
- •Комплексні (інтегральні) різновиди позитивістського праворозуміння: загальна характеристика
- •Марксистське праворозуміння.
- •Антропологічне праворозуміння.
- •Здобутки й проблеми позитивістського підходу до праворозуміння.
- •Загальна характеристика “природного” праворозуміння. Основні його різновиди (класифікації).
- •Філософсько-антропологічний підхід – методологічний фундамент сучасного наукового “природного” праворозуміння.
- •36.Основоположні права людини – онтологічна основа “природного” праворозуміння у хх-ххі ст.
- •39Соціальна сутність основоположних прав людини.
- •40. Зміст і обсяг прав людини як їх, відповідно, якісна й кількісна характеристики. Діалектика універсального й конкретно-історичного у феномені прав людини
- •Гідність людини як фундамент усіх її основоположних “природних” прав.
- •42Проблеми класифікації прав людини.
- •43.Здійснення прав людини проблеми його обмежування. Межі прав людини (поняття, класифікація). Принципи та підстави встановлення та застосування правообмежень.
- •44. Загальні тенденції розвитку прав і свобод людини (соціально-філософський аспект).
- •45.Діалектика універсалізації назв та урізноманітнення змісту й меж прав людини. Стандарти прав людини.
- •Верховенство права як панування прав людини у суспільстві та державі.
- •47. Загальне поняття цінностей. Їх класифікація.
- •48. Поняття цінності права. Аксіологія “природного” права і позитивного права.
- •51. Цінність права для суспільства; її показники.
- •52 Необхідність і проблеми зростання цінності права в умовах глобалізації.
- •53Правовиховні аспекти аксіології права.
Концепція “первинних” і “вторинних” правил х.Херта.
Неопозитивіст Х. Херт – продовжувач ідеї аналітичного правового позитивізму, намагається посилити процес гуманізації позитивного права. Він визначає дієвість права через термін «визнання» як ідею згоди більшості. Право він пов’язує не з обов’язком чи абсолютною необхідністю, а з вільним волевиявленням. Херт запроваджує таку точку зору на правову реальність, яка пов’язана насамперед з правилами «визнання» влади.
Харт виключає мораль зі своїх правил визнання. Це змусило деяких критиків заявити, що цього не можна робити, бо соціальні і моральні міркування є важливими факторами утворення прав і не дають йому можливості узаконити зловживання владою.
Як правознавець-неопозитивіст Г. Харт вважає твердження "закон - це не право", "несправедливий закон - це неправо" - парадоксом чи "просто помилкою" .В той же час він не погоджується з Дж. Остіном і Г. Кельзеном в трактуванні права як примусу. Г. Харт розглядає право як формально-логічну систему первинних і вторинних норм.
1.первинні правила-ніким не встановлюються. Мета – забезпечити життєдіяльність. Виникають з необхідності існування права.
2. Вторинні правила поділ на 3 групи:
Визнання – держ. волевиявлення, які визнають, фіксують первинні правила.
Змін – первинні правила відповідно до розвитку суспільства змінюються.
Рішень - коли виникають конфлікти в суспільстві.
Соціологічний позитивізм: загальна характеристика
Соціологічний позитивізм: вихідна форма буття права — правовідносини; правопорядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей.
При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті — у сформованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування «життя» права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.
Соціологічний позитивізм – право-це певні соціальні факти (в розумінні існуючих відносин). Право – це саме життя. Воно живе в соціумі, суспільстві.
Євген Еріх – проф. чернігівського університету, запровадив поняття «живе право».
Право – це норми держави, але закони застарілі, відстають від життя тому інколи вони не можуть забезпечити вирішенню певної справи, також існують прогалини.
Тому потрібно звернутися до вільного права, і пошукати десь поза межами закону – норми, які виникають природнім шляхом (договори).
Живе право – це ті соціальні норми які формуються в житті (правила громад, об’єднань).
Прихильники – Конторович, Жені.
Паунд Роско – декан Гарвардського Університету – був 40 років.
Право складається з 2 частин
1. право в книжках – закони прецеденти
2. право в дії – ці реальні правові відносини, реальний соціальний правопорядок, який складається в суспільстві в результаті дії права в книжках.
З цих двох частин основною є друга частина.
Юрист – це соціальний інженер, а юриспонденція - соціальна інженерія. (Паунд)
Чому потрібно, виникло право? В суспільстві існують різноманітні, не співпадаючі інтереси і Паунд виділяв 3 групи інтересів:
1. Індивідуальні
2. Колективні
3. інтереси всього суспільства
Ці 3 інтереси досить часто не співпадають.