Утоплення

Надання допомоги на березі (догоспітальний етап) розпочинається із огляду ротової порожнини потерпілого та очищення її. За допомогою пальця, обгорненого шматком матерії, видалити з ротової порожнини водорості, мул, блювотні маси. Робити це дуже ретельно.

Для видалення води з дихальних шляхів застосовують різні методи:

1. стати на одне коліно, покласти потерпілого животом на стегно іншої ноги, яка зігнута в колінному суглобі так, щоб голова та плечі потерпілого були опущеними, і кілька разів ритмічно натиснути руками на спину, не зумовлюючи стиснення живота

2. правою рукою зафіксувати потерпілого за стегна догори, поклавши їх на праву ногу, зігнуту в колінному суглобі. Лівою рукою повернути голову потерпілого вбік і натиснути на спину;

підняти обома руками потерпілого за нижню частину тулуба так, щоб верхня частина і голова провисли .

До початку реанімаційних заходів пам'ятайте про високий ризик пошкодження шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В таких випадках незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без дихання та пульсу необхідно витягнути з води якнайшвидше (навіть якщо у даний момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути потерпілого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу.

У випадку коли наступила зупинка дихання, штучне дихання необхідно розпочати негайно, як тільки буде відновлена прохідності дихальних шляхів та забезпечена безпека рятувальника. Інколи необхідно проводити вентиляцію, коли пацієнт ще знаходиться у воді. В такій ситуації надавайте перевагу методу вентиляції «рот-до носа». Якщо у потерпілого, що знаходиться у воді, після відновлення прохідності дихальних шляхів не спостерігається дихання, необхідно впродовж хвилини проводити штучне дихання (10 вдихів). Якщо після цього потерпілий не дихає самостійно, наступні дії залежать від відстані до берега. Якщо можна доплисти до берега з потерпілим швидше, ніж за 5 хв, необхідно продовжувати штучне дихання під час наближення до берега. Якщо цей час перевищує 5 хв, необхідно проводити штучне дихання впродовж наступної хвилини, а потім доплисти з потерпілим до берега без виконання наступних спроб штучної вентиляції. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від аспірованої води. Як правило при утоплені аспірується невелика кількість води, яка швидко всмоктується. Немає необхідності виконувати натискання в епігастральній ділянці та перевертати потерпілого вниз головою з метою видалення води з легень або шлунка.

Особливості проведення СЛР:

Після витягнення потерпілого з води негайно необхідно перевірити наявність дихання. Слід пам'ятати, що видалення води з верхніх дихальних шляхів і шлунка проводять лише у «синіх» утоплеників. У потерпілих з «блідою асфіксією» витрачати час на видалення води, якої може і не бути в дихальних шляхах, не варто, необхідно відразу проводити штучну вентиляцію легень і продовжувати її доти, доки не з'явиться самостійне дихання.

1. Якщо потерпілий не дихає розпочніть зовнішній масаж серця. Пам'ятайте про особливості проведення реанімаційних заходів у випадку переохолодження. Зовнішній масаж серця слід проводити коли постраждалий лежить на твердій рівній поверхні, у воді ця маніпуляція неефективна.

2. Якщо доступний АЕД наклейте електроди та включіть прилад. Висушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів. Дефібриляція проводиться згідно з вказівками АЕД. Якщо у потерпілого гіпотермія з температурою тіла нижче 30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби слід проводити після підвищення температури тіла вище 30°С.

3. Під час проведення реанімаційних заходів великий ризик виникнення регургітації. При її виникненні, необхідно відхилити голову потерпілого набік і усунути блювотні маси з ротової порожнини, найкраще, якщо це можливо, за допомогою відсмоктувана. Якщо є підозра на травму шийного відділу хребта, необхідно повернути потерпілого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на одній лінії.

4. Необхідно якнайшвидше забезпечити подачу пацієнтові кисень. При можливості виконайте ранню інтубацію та штучну вентиляцію у непритомних пацієнтів, а також у випадках коли вище описана терапія не дає очікуваних результатів. Також необхідно виконати швидку інтубацію з огляду на високий ризик аспірації.

5. Введіть через ніс шлунковий зонд, та евакуюйте шлунковий вміст.

6. Дійте відповідно до стандартних протоколів. Якщо у хворого гіпотермія з температурою нижче 30°С, дефібриляція та введення ліків повинна проводиться, як описано вище.

7. У випадку тривалого перебування під водою у пацієнта може розвинутися гіповолемія, як результат дії на тіло гідростатичного тиску оточуючої води. Тому необхідно одразу розпочинати інфузійну терапію, але не в великих кількостях, щоб попередити виникнення набряку легень.

Особливості лікування після відновлення кровообігу:

1. Немає принципової різниці у лікуванні утопаючих в солоній та прісній воді.

2. Протягом перших 72 год. після утоплення у потерпілого є високий ризик виникнення ARDS. Часте ускладнення - запалення легень, тому необхідно застосовувати антибіотикотерапію відповідно до клінічної оцінки, результатів посівів.

3. Якщо утоплення сталось у льодяній воді (нижче 5°С), гіпотермія розвивається швидко і може забезпечити певний рівень захисту в ситуації, коли розвивається гіпоксія. Гіпотермія може також розвинутися, як вторинне ускладнення утоплення у результаті швидкої втрати тепла шляхом випаровування під час реанімаційних заходів. У таких пацієнтів гіпотермія не має протекційної функції.

4. Барбітурати, моніторування внутрішньочерепного тиску і стероїди не впливають на виживання. Підняття внутрішньочерепного тиску переважно свідчить про важке пошкодження головного мозку.