3. Утоплення, клініка, діагностика та надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі.

Утоплення - це різновид механічної асфіксії, наступаючої внаслідок попадання води у верхні дихальні шляхи.

Етіологія утоплення:

1. Справжнє або первинне (попадання великих кількостей води в дихальні шляхи при зануренні у воду).

2. Асфіктичне (або помилкове, або «сухе») при різкому гальмуванні ЦНС (алкогольне сп'яніння, епілептичний припадок, струс мозку, перелом черепа або шийного/відділу хребта) дихальні шляхи при зануренні у воду).

3. Синкопальне (10-40 % всіх утоплень) - рефлекторна зупинка серця і дихання: різке раптове охолодження (гідрошок), сильне емоційне потрясіння, попадання холодної води через дефект барабанної перетинки в середнє вухо і слухову трубу.

Клініка

Справжнє, або первинне утоплення: занурюючись у воду, потерпілий затримує дихання на 30-60 сек., накопичується в крові С02 збуджує дихальний центр, що змушує зробити вдих під водою, і вона надходить у дихальні шляхи. У результаті наступають гіпоксія, втрата свідомості. Вода при дихальних рухах заповнює трахею, бронхи, альвеоли і змішується з повітрям і білком, внаслідок чого утворюється дріднопухирчаста піна або піниста рідина, що виділяється з рота і носа потерпілого Шкірні покриви і слизові оболонки при істинному утопленні мають фіолетово-синюшне забарвлення. Вигляд шиї та кінцівок набряклі.

Періоди справжнього, або первинного утоплення

1. У початковий період зберігаються свідомість та мимовільні рухи, здатність затамовувати подих при зануренні у воду. Потерпілі, що врятовані протягом цього часу, збуджені або загальмовані, у них можливі неадекватні реакції на навколишнє середовище. Одні потерпілі стають апатичними, впадають у депресію, інші навпаки, немотивовано активні. Намагаються вставати, відмовляються від медичної допомоги. Шкірні покриви та слизові оболонки синюшні, спостерігається гарячка. Дихання шумне, часте, переривається нападами кашлю. Надчеревна ділянка живота здута.

Через деякий час після порятунку може виникнути блювання проковтнутою водою та шлунковим вмістом. Потім гострі клінічні прояви утоплення минають, однак загальна слабкість, головний біль, кашель зберігаються кілька днів.

2. В агональний період справжнього утоплення людина непритомніє, але в неї ще зберігаються дихання і серцеві скорочення. Шкірні покриви значно синюшні, холодні («синя асфіксія»). З рота і носа витікає піниста рідина рожевого кольору або біла піна при утопленні у морській воді, дихання пе­реривчасте з характерними рідкими судомними вдихами. Серцеві скорочення слабкого наповнення, рідкі, аритмічні. Периферійна пульсація визначається лише на сонних і стегнових артеріях. Зіничний і рогівковий рефлекси мляві.

3. Період клінічної смерті. Свідомість відсутня. Виражений ціаноз шкіри, слизових оболонок. Обличчя одутловате. Здуті, набухлі вени шиї, ділянки плечового пояса. З рота, носа у великій кількості виділяється густа (часто) дрібно-пухирчаста піна (або піниста рідина). Зіниці розширені, на світло не реагують. Пульс не визначається. Дихання відсутнє.

Асфіктичне (помилкове або «сухе» утоплення): потерпілий занурюється на дно, швидко втрачаючи свідомість. При надходженні в трахею перших порцій води розвивається стійкий ларингоспазм, застережливий подальшому попаданню води в дихальні шляхи. На тлі ларингоспазму потерпілий робить помилкові вдихи. При цьому в дихальних шляхах утворюється пухнаста дріднопухирчаста піна внаслідок змішування та потрапляння в альвеоли з плазми білків з повітрям при дихальних рухах грудної клітки. одночасно потерпілий заковтує в шлунок велику кількість води. У таких випадках артеріальний тиск прогресуючи знижується, розвивається брадикардія, потім - асистолія; ціаноз менш виражений, ніж при істинному утопленні.