
- •6.Заняття 1 Основні питання, що підлягають вивченню на данному занятті:
- •7. Організаційна структура (план) заняття
- •2.5. Серцево-легенева реанімація (слр) і принципи ведення післяреанімаційного періоду в Україні (Усенко л.В. Та інші, 2011р.). Фармакологічне забезпечення реанімації.
- •Б. Хід заняття
- •1.1. Термінальні стани
- •1.2. Основні ознаки клінічної смерті:
- •1.3. Раптова серцева смерть
- •Механізм раптової серцевої смерті
- •2. Серцево-легенева реанімація
- •2. 1. Базова серцево-легенева реанімація (згідно Європейської конференції 2000р.) Методи оживлення
- •Техніка виконання непрямого масажу серця.
- •Типові помилки при проведенні непрямого масажу серця.
- •2. 2. Базові реанімаційні заходи, автоматична зовнішня дефібриляція (аед) (Європейська конференція, 2000р.)
- •2.3. Спеціалізовані заходи
- •Діагностика причин рзк, які можна усунути у процесі реанімації − чотири «г» та чотири «т».
- •Чотири г
- •Чотири т
- •2.4. Рекомендації американської Асоціації серця (ана) з слр і невідкладної допомоги при серцево-судинних захворюваннях
- •Виклик бригади швидкої медичної допомоги
- •Алгоритм «чотири г – чотири - т»
- •II. Стадія подальшої підтримки життя (Advanced Life Support - als). Шляхи введення лікарських препаратів.
- •8. Рідинотерапія
- •3. Лікування післяреанімаційної хвороби.
- •4. Помилки та ускладнення, які виникають під час проведення серцево-легеневої реанімації. Правові та етичні аспекти серцево-легеневої реанімації.
- •Заняття 2 Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:
- •Б.Хід заняття
- •Анафілактична реакція
- •2. Бронхіальна астма
- •3. Електролітні порушення.
- •3.1.Гіперкаліємія
- •3.2. Гіпокаліємія
- •3.3. Гіперкальціємія
- •3.4. Гіпокальціємія
- •3.5. Гіпермагніємія
- •3.6. Гіпомагніємія
- •4. Гіпертермія
- •Гіпотермія
- •6. Утоплення
- •7. Травма
- •8.Ураження електричним струмом та блискавкою
- •9. Раптова зупинка кровообігу у вагітних
- •10. Отруєння
Виклик бригади швидкої медичної допомоги
Якщо потерпілий без свідомості і не дихає, або дихає неправильно (задихається), медичний працівник зобов’язаний викликати бригаду швидкої медичної допомоги (такий стан може свідчити про зупинку серця). Потрібно дістати дефібрилятор, або доручити іншому медичному працівнику, швидко, протягом 10 сек. визначити пульс на магістральних судинах і розпочати СЛР, а потім провести дефібриляцію.
Згідно Рекомендацій, якщо є один реаніматор, він виключає пункт «визначити дихання візуально, на слух, відчути дихання», а проводить 30 компресійних стискань, перевіряє наявність свідомості у потерпілого, щоб виявити ознаки зупинки серця, звільняє дихальні шляхи, виконує 2 вдихи.
Якщо реанімація проводиться командою, за Рекомендаціями АНА з СЛР і невідкладної допомоги при серцево-судинних захворюваннях від 2010р., - то один реаніматор викликає бригаду швидкої медичної допомоги, другий розпочинає компресійні стискання, третій - штучне дихання, або дістає маску-мішок, четвертий налаштовує дефібрилятор.
Частота компресійних стискань грудної клітки під час СЛР є важливим фактором для відновлення спонтанного кровообігу, виживання потерпілих із збереженням нормальних функцій нервової системи. Вона повинна складати не менше 100 за 1 хв. Компресійні стискання - важливий елемент СЛР, їх необхідно виконувати з певною частотою, з мінімальними інтервалами між ними. Вони стимулюють кровообіг завдяки підвищенню внутрішньогрудного тиску і безпосередньому стисканню серця. При цьому забезпечується необхідний приток крові, доставка кисню до серця і мозку. Важливим є достатнє стискання грудної клітки реаніматором не менше як на 5 см (2 дюйми). Менша глибина стискання (4 см) дає менший ефект.
При раптовій зупинці серця застосування автоматичних зовнішніх дефібриляторів (АНД) значно підвищує рівень виживання потерпілих. Якщо зупинка серця виникла поза межами лікувального закладу, то відповідно до Рекомендацій АНА, СЛР потрібно розпочати з компресійних стискань, при можливості використати дефібрилятор. Якщо зупинка серця трапилася в лікувальному закладі де є дефібрилятор, потрібно розпочати із серцево-легеневої реанімації і при необхідності використати дефібрилятор.
Електроди дефібрилятора накладають на грудну клітку звільнену від одягу. Шкіра повинна бути сухою. Визначають такі положення електродів дефібрилятора:
Передньобокове – правий (грудний) електрод накладають нижче ключиці справа, а лівий (верхівковий) на лівий нижній боковий відділ грудної клітки поруч з лівою молочною залозою (на верхівці серця). Інші положення електродів можуть використовуватись: передньо-заднє, передньо-ліве підлопаткове, передньо-праве підлопаткове.
Алгоритм базової реанімації дорослих та дітей згідно Рекомендацій АНА з СЛР і невідкладної допомоги при ССЗ (2010р.)
Елемент |
Дорослі |
Діти |
Грудні діти |
Ознаки |
Без свідомості (для всіх груп) |
||
не дихає або дихає неправильно |
не дихає або задихається |
||
пульс не визначається на протязі 10 сек. незалежно від віку (тільки медперсоналу) |
|||
Послідовність СЛР |
С-А-В |
||
Частота компресійних стискань |
не менше 100 стискань за 1 хвилину |
||
Глибина стискань |
не менше 5 см (2 дюйми) |
Не менше 1/3 діаметра грудної клітки, приблизно 5 см (2 дюйма) |
Не менше 1/3 діаметра грудної клітки, приблизно 4 см (1,5 дюйма) |
Розправлення грудної клітки |
Повне розправлення грудної клітки між стисканнями. Медпрацівники, що виконують компресійні стискання, міняються кожні 2 хв. |
||
Інтервали між компресійними стисканнями |
Інтервали між стисканнями грудної клітки мінімальні, не перевищують 10 сек. |
||
Дихальні шляхи |
Розгинання голови і підняття підборіддя (при підозрі на травму-висунення нижньої щелепи) |
||
Співвідношення «стискання-вдих (до введення інтубаційної трубки)» |
30:2 1 чи 2 реаніматори |
30:2 один реаніматор |
|
15:2 два медпрацівники |
|||
Реаніматор ненавчений, навчений без досвіду |
Тільки компресійне стискання (без штучного дихання) |
||
Штучне дихання через інтубаційну трубку (виконується медпрацівником) |
1 вдих кожні 6-8 сек. (8-10 вдихів за 1 хв.) Асинхронно з компресійними стисканнями, приблизно 1 сек. на вдих. Видно екскурсію грудної клітки |
||
Дефібриляція |
Якомога швидше, в перервах між стисканнями. Продовжувати СЛР з виконанням компресійних стискань після кожного розряду |
2.5. Серцево-легенева реанімація (СЛР) і принципи ведення післяреанімаційного періоду в Україні (Усенко Л.В. та інші, 2011р.).
І стадія елементарної підтримки життя (Basic Life Support — BLS)
А. Відновлення прохідності дихальних шляхів.
Золотим стандартом забезпечення прохідності дихальних шляхів є потрійний прийом за P. Safar і інтубація трахеї. При зупинці серця, проведення інтубації трахеї займає від 113 до 146 сек., а в 25% випадків більше 3 хв. без компресії грудної клітки. Альтернативою інтубації трахеї і більш надійними є: а) використання ларингеальної маски (при її використанні є підвищений ризик аспірації, для зменшення якого необхідно робити паузу для компресії грудної клітки. Потрібно при проведенні ШВЛ, підбирати ларингеальні маски та мати елементарні навички з використання; б) застосування двоходового повітроводу Combitube, який забезпечує прохідність дихальних шляхів навіть якщо трубка буде в стравоході чи в трахеї.
В. Штучне підтримання дихання. При проведенні ШВЛ « рот до рота» кожен вдих потрібно проводити на протязі 1 сек. (не форсувати), одночасно спостерігати за екскурсією грудної клітки, щоб повітря не потрапляло в шлунок, і дихальний об’єм складав 400-600 мл (6-7 мл/кг), частота дихання – 10 за 1 хв., щоб не допустити гіпервентиляції під час СЛР, яка призводить до підвищення внутрішньогрудного тиску, зниження венозного притоку до серця і зменшення серцевого викиду, що асоціюється з поганим виживанням потерпілих.
С. Штучне підтримання кровообігу. Якщо на моніторі наявний початок фібриляції шлуночків/шлуночкова тахікардія (фш/шт) пульс відсутній, проведення дефібриляції неможливе, то в перші 10 сек. після зупинки серця роблять, прекардіальний удар. Інколи при фш/шт удар не використовують, частіше він неефективний і може навіть призвести до асистолії.
Компресія грудної клітки. Правильне виконання компресії забезпечує підтримання систолічного тиску (СТ) на рівні 60-80 мм рт. ст., в той час як діастолічний рідко перевищує 40 мм рт. ст. що обумовлює низький рівень мозкового (30-60% від норми) і коронарного (5-20% від норми) кровообігу. Чергова пауза для проведення ШВЛ «із рота в рот» ще більше знижує коронарний перфузійний тиск. Зокрема, проведення додаткових компресійних стискань призводить до відновлення мозкової і коронарної перфузії, співвідношення компресій до дихання складає 30:2. Якщо ввели ларингеальну маску або повітровід Combitube компресія як для одного так і двох реаніматорів складає 30:2 і здійснюється з паузою для ШВЛ (існує ризик аспірації). Якщо провели інтубацію, частота компресій грудної клітки 100 за 1 хв., вентиляція легень - 10/хв.. При використанні мішка Амбу - 1 вдих через кожні 5 сек. без паузи на ШВЛ (компресія грудної клітки проводиться одночасно з роздуванням легенів, що збільшує коронарний перфузійний тиск).
Алгоритм серцево-легеневої реанімації
(Усенко Л.В., Царев А.В., Кобеляцький Ю.Ю., 2011р.)
Діагностика зупинки кровообігу (не більше 10 секунд)
Визвати реанімаційну бригаду
Початок серцево-легеневої реанімації:
компресія грудної клітки/вентеляція легень 30:2
Оцінити ритм


Підключити дефібрилятор (монітор)

ФШ/ШТ без пульсу
ЕАБП/асистолія

Під час СЛР:
а) інтубація трахеї ШВЛ з частотою 10 за хв., дихальний об’єм 400-600мл (6-7 мл/кг FiO2 1,0);
б) компресія грудної клітини з частотою 100/хв
в) введення катетера в вену;
г) при ЕАБП/асистолії – адреналін 1 мг в/в кожні 3-5 хв.;
при фш/шт без пульсу – адреналін 1мг і аміодарон 300 мг в/в після 3-го неефективного розряду;
д) виключити помилки при проведенні СЛР, провірити правильність підключення електродів і контакт;
е) пошук потенційних причин повторної зупинки кровообігу, алгоритм «чотири Г – чотири - Т»

Дефібриляція
1-й розряд
біфазний 150-360
монофазний – 360 Дж