Висновки

Отже, результатом процесу говоріння є усний текст чи письмовий, який твориться на основі законів, правил даної мови, що становлять її норми. Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності людини визначає її культуру мовлення.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.

Мова людська – невичерпна скарбниця, що володіє величезним запасом різноманітних засобів для формування думки, здійснення комунікативних актів, реалізації естетичних потреб та естетичних норм. Сучасна українська мова – це мова державних, громадських, політичних установ, організацій, навчальних закладів, науки, художньої літератури, ділового спілкування, театру, кіно, преси, телебачення. Функціонування у цих сферах і забезпечує соціальний престиж мови. Як суспільне явище вона уособлює цілісність нації, виконує роль ланки, що з'єднує покоління між собою, збирає і зберігає інтелектуальні надбання.

Потреба розширення суспільних функцій української мови в її державному статусі вимагає зростання уваги до культури української мови. Низька мовна свідомість більшості громадян держави, нерозвинена індивідуальна мовна практика свідчать про те, що на сьогодні надзвичайно актуальною є проблема культури мови в її широкому аспекті.

Ця тема тісно пов'язана з національним і соціокультурним феноменом мовної особистості взагалі і мовною особистістю вчителя зокрема, бо на шляху до високої духовності незмірно зростає роль педагога у мовному вихованні та освіті.

В Україні двомовність – природне явище. Але володіння двома мовами вимагає правильного користування ними. На жаль, наші "білінгви" часто говорять змішаною мовою, яку в побуті називають суржиком. Тому серед мовних обов'язків наших громадян слід виділити ще один – дотримуватись культури українського мовлення. Належний рівень мовної культури є свідченням розвинутого інтелекту людини, її вихованості. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших.

Рівень мовної освіти завжди був і залишається визначальним у характеристиці соціального розвитку суспільства загалом і кожної особистості зокрема. Зміна пріоритетів у сфері освіти, надання українській мові статусу державної, а також мовна політика в Україні – ці чинники зумовлюють якісно нові вимоги до вивчення української мови в школі. Проблема формування мовної особистості в Україні має певною мірою політичний характер, оскільки саме новому поколінню – сучасним школярам – належить майбутнє України, а зберігати надбання предків, утверджувати нову національну культуру, національну політику неможливо без досконалого знання рідної української мови, без любові та пошани до неї.

Педагогічна ефективність мовлення вчителя багато в чому залежить від рівня володіння мовою, вміння здійснювати правильний вибір мовних засобів. Професійне мовлення вчителя повинно відповідати вимогам культури мови. Це важливий показник рівня його інтелігентності, освіченості, загальної культури. Його умовою є знання мови, адже мовлення є засобом існування, використання мови. Мова як сутність, як специфічна знакова система виявляється в мовленні. Мовлення – це функціонування мови. Тому продуктивність мовленнєвої діяльності вчителя залежить передусім від того, наскільки його мова відповідає нормам сучасної літературної мови – акцентологічним, орфоепічним, граматичним, синтаксичним. Мова, яка відповідає цим нормам, є правильною Правильність – одна з характеристик культури мови.