9.Облік поліпшень основних засобів

Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення ОЗ регламентується П(С)БО 7, згідно з якими дані витрати поділяються на дві групи:

Група 1. Витрати на поліпшення основних фондів, у результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікувані від використання обєкта, зростають. До таких поліпшень відносяться: модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо. Згідно з п.14 П(С)БО 7 витрати на проведення таких заходів збільшують первинну вартість основних засобів. Ці витрати підприємство обліковує на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» з наступним їх віднесенням на рахунок 10 «основні засоби».

Група 2. Витрати, що здійснюються для підтримання обєкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (ремонт). Згідно з п.15 П(С)БО 7 ці витрати відносяться до витрат звітного періоду. Облік їх ведеться згідно з П(С)БО 16 «Витрати». У бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 «Виробництво» – у випадку, якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 «Загальновиробничі витрати» – при ремонті основних фондів загальновиробничого призначення; 92 «Адміністративні витрати» – при ремонті основних засобів, що беруть участь в управлінні і обслуговуванні підприємства; 93 «Витрати на збут»- у випадку ремонту основних фондів, повязаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг; 941 «Витрати на дослідження і розробки» - при ремонті основних засобів, що беруть участь у дослідженнях і розробках, які здійснює підприємство тощо.

Отже, при відображенні поліпшень основних засобів в обліку визначальним є вид поліпшень, що проводяться, а також те, за яким призначенням використовується обєкт.

Наприклад

Поточний ремонт даху будівлі адміністрації та заміна корпуса компютера начальника цеху відноситься до робіт, які здійснюються для підтримання обєктів в робочому стані, тобто отримання первинно очікуваної суми економічних вигід від їх використання. Тому всі витрати, повязані з проведенням цих поліпшень, будуть віднесені на витрати звітного періоду, а саме:

• ремонт даху будівлі алдміністрації – до адміністративних витрат;

• заміна корпуса комютера начальника цеху – до загальновиробничих витрат.

Здійснення ж модернізації токарного верстата, а також заміна процесора в компютері директора сприятимуть підвищенню продуктивності даних обєктів, тобто збільшення економічних вигід, первинно очікуваних від їх використання. Тому витрати на використання цих робіт будуть збільшувати первинну вартість основних засобів.

11.Сутність та облік інших необоротних матеріальних активів

Методологічні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 7 «Основні засоби». Відповідно до П(С)БО 7 інші необоротні матеріальні активи класифікуються за групами:

1. бібліотечні фонди;

2. малоцінні необоротні матеріальні активи;

3. тимчасові (нетитульні) споруди;

4. природні ресурси;

5. інвентарна тара;

6. предмети прокату;

7. інші необоротні матеріальні активи.

Важливою групою в цій класифікації є малоцінні необоротні матеріальні активи. До малоцінних необоротних матеріальних активів будуть відноситися предмети з терміном використання більше одного року. При цьому відповідно до П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що включаються до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Таким чином, при складанні наказу про облікову політику підприємства можуть встановити граничну вартість одиниці предметів, що обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи. І залежно від цієї суми всі предмети, що надходять на підприємство, терміном використання понад 1 рік будуть поділятися на основні засоби і обліковуватися на рахунку 10 «Основні засоби» або на малоцінні необоротні матеріальні активи і обліковуватися на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Для різних підприємств така сума може бути різною залежно від величини активів, виду діяльності тощо. Тому для одних підприємств той чи інший предмет може бути основним засобом, а для інших – малоцінним необоротним активом.

У бухгалтерському обліку при придбанні інших необоротних матеріальних активів будь-яким способом (покупка, самостійне виготовлення тощо) використовується субрахунок 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів».

Для обліку інших необоротних матеріальних активів використовується рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Кожній групі інших необоротних матеріальних активів відповідає окремий субрахунок.

У процесі використання предметів, що входять до складу інших необоротних матеріальних активів, зменшується їх балансова вартість. Це відображається шляхом нарахування амортизації.

Метод амортизації інших необоротних матеріальних активів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигід від їх використання. П(С)БО 7 передбачає такі методи амортизації: прямолінійний та виробничий. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може також нараховуватися у першому місяці використання обєкта у розмірі 50% вартості, яка амортизується, і решта 50% вартості у місяці їх виключення зі складу активів, або відразу у першому місяці використання у сумі 100 % вартості.