4.Синтетичний облік прямих виробничих витрат

В синтетичному обліку прямі виробничі витрати збираються по Д-у рахунку 23 «Виробництво» з кредиту різних рахунків на основі даних аналітичного обліку і первинних документів.

Рахунок 23 «Виробництво» активний. За дебетом збирають витрати виробництва, а за кредитом відображають списання завершеної виробництвом продукції (робіт, послуг) за фактичною виробничою собівартістю.

Кореспонденція рахунків

Відображено:

• прямі матеріальні витрати:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 20 “Виробничі запаси”

Кт 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

• прямі витрати на оплату праці:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”

• Інші прямі витрати:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кт 13 “Знос необоротних активів” тощо.

• фактичну виробничу собівартість завершеної виробництвом продукції:

Дебет 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”

• вартість виконаних робіт та послуг:

Дебет 90 “Собівартість реалізації”

Кредит 23 “Виробництво”

5.Синтетичний облік непрямих виробничих витрат

Синтетичний облік непрямих виробничих витрат ведуть на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”. Цей рахунок залишку ніколи немає.

Порядок розподілу і включення до собівартості продукції загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва. По відношенню до обсягу виробництва розрізняють постійні і змінні загальновиробничі витрати.

Постійні загальновиробничі _витрати - витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати - виграти на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

П(С)БО 16 передбачено порядок віднесення змінних загальновиробничих витрат на собівартість продукції з використанням бази розподілу (заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду. А це означає, що змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості готової продукції.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.

Згідно П(С)БО 16 нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Виходячи з нормальної потужності роботи підприємства постійні загальновиробничі витрати поділяються на розподілені та нерозподілені. Методика розподілу постійних загальновиробничих витрат на розподілені та нерозподілені наведена в П(С)БО 16 "Витрати".

Розподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості продукції (Дт 23), а нерозподілені – списуються на собівартість реалізованої продукції (Дт 90).