Форми оплати праці

В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну.

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої - виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

1. Проста погодинна (згідно погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час).

2. Погодинно-преміальна (крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

1. Пряма відрядна (оплата за вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

2. Відрядно-преміальна (оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

3. Відрядно-прогресивна (згідно прогресивно зростаючих розцінок).

4. Непряма відрядна (використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу).

5. Акордна (передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

6. Колективно-відрядна (заключається в розподілі загальної суми заробітку між членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці. при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

2.Облік особового складу, використання робочого часу та виробітку

Облік особового складу організується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).

Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:

• Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;

• Особова картка;

• Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

• Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

• та інші.

Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.

Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.

Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.

При обліку робочого часу слід враховувати, що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Облік робочого часу – це табельний облік, який заключається в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, всіх випадків запізнення і неявок (з вказівкою причини), а також часу простоїв, понаднормової роботи тощо.

Облік робочого часу ведуть, як правило, в табелях обліку робочого часу.

Табель ведеться в одному екземплярі табельником, бригадиром або іншою призначеною особою у кожному структурному підрозділі та щомісяця передається до бухгалтерії для нарахування працюючим заробітної плати.

Табель ведеться лінійним способом у розрізі працівників. З початку місяця до табеля записують прізвище ім’я по батькові працівника його табельний номер, а також щоденно умовними позначеннями записують кількість відпрацьованих годин, невідпрацьованих годин тощо.

В залежності від типу виробництва, технологій, системи організації праці і її оплати використовують різні форми первинних документів для обліку виробітку. До таких форм відносять:

1. рапорт про виробіток;

2. маршрутні листи;

3. відомості обліку виробітку;

4. наряди (на одного робітника чи бригадні);

5. інші документи.

Для обліку оплати праці в зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи оформляють: листи на доплату, листи про простої, відомості про брак тощо.

3.Порядок нарахування заробітної плати

Основою для нарахування заробітної плати є дані про відпрацьований час та виробіток.

Основна заробітна плата при погодинній формі оплати праці нараховується виходячи з годинної тарифної ставки (посадового окладу) і фактичної кількості відпрацьованих годин (днів) за розрахунковий період.

Основна заробітна плата при відрядній формі оплати праці нараховується виходячи з виробітку та розцінки.

В окремих випадках держава встановлює мінімальні гарантії при нарахуванні заробітної плати, зокрема це стосується оплати:

• за роботу в понаднормовий час;

• за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні;

• за роботу в нічний час;

• за час простою не з вини працівника;

• за брак не з вини працівника.

Оплата понаднормових годин

Понаднормові роботи – це роботи, які виконуються понад встановлену тривалість робочого дня. Власник підприємства може застосовувати понаднормові роботи лише у окремих випадках (проведення робіт, необхідних для оборони; відвернення стихійного лиха або ліквідація наслідків; при проведенні громадсько необхідних робіт; тощо).

Понаднормова робота оплачується в подвійному розмірі.

Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Компенсація понаднормових робіт відгулом не допускається.

Оплата роботи в нічний час

Здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлено генеральною, галузевою угодою та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час та не вище 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу). При роботі у нічний час тривалість зміни скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 22-00 до 6-00.

Оплата праці в святкові і неробочі дні

Здійснюється у подвійному розмірі.

За бажанням працівника йому може бути наданий для відпочинку інший робочий день.

Оплата простоїв та браку не з вини працівника

Проводиться за заниженими розцінками, але не нижче 2/3 тарифної ставки (посадового окладу).

Якщо брак виявлено після прийому готової продукції органами технічного контролю, оплата проводиться за придатністю вироба.