Спостереження Сонця

На сьогоднішній день Сонце регулярно спостерігають з числених наземних обсерваторій. Проте найбільш детальну та цінну інформацію про природу та активність нашої найближчої зорі можна отримати лише за допомогою орбітальних телескопів таких як SOHO, Обсерваторія сонячної динаміки та інші.

• Обсерваторія сонячної динаміки призначена для дослідження впливу Сонця на Землю і навколоземний простір шляхом вивчення сонячної атмосфери на малих масштабах часу і простору в багатьох довжинах хвиль одночасно.

Шлях, що проходить за рік місце Сонця на небосхилі в один і той час щодня, називають аналемою. Вона подібна до витягнутої цифри 8 й витягнута вздовж осі південь — північ.

Гіпотези та теоретичні проблеми

Ядерні реакції, що відбуваються в ядрі Сонця, призводять до утворення великої кількості електронних нейтрино. При цьому вимірювання потоку нейтрино на Землі, які постійно виконуються з кінця 1960-х років, показали, що кількість зареєстрованих сонячних електронних нейтрино приблизно в два-три рази менше, ніж передбачаєстандартна сонячна модель, що описує процеси на Сонці. Ця неузгодженість між експериментом та теорією отримало назву «проблема сонячних нейтрино» та більше 30 років було однією з загадок сонячної фізики. Проблема ускладнюється тим, що нейтрино вкрай слабо взаємодіє з речовиною, і створення нейтринного детектора, який здатний достатньо точно виміряти потік нейтрино навіть такої потужності, як іде від Сонця — технічно складна та дорога задача (див. Нейтринна астрономія).

Пропонувалося два головних шляхи вирішення проблеми сонячних нейтрино. По-перше, можна було модифікувати модель Сонця таким чином, щоб зменшити передбачувану термоядерну активність (а, значить, і температуру) в його ядрі і, отже, потік випромінюваних Сонцем нейтрино. По-друге, можна було припустити, що частина електронних нейтрино, випромінюваних ядром Сонця, при русі до Землі перетворюється на нереєстровані звичайними детекторами нейтрино інших поколінь(мюонні та тау-нейтрино)^[13]. Сьогодні зрозуміло, що правильним, швидше за все, є другий шлях.

Для того, щоб мав місце перехід одного сорту нейтрино в іншій — тобто відбувалися так звані осциляції нейтрино — нейтрино повинно мати відмінну від нуля масу. Останнім часом встановлено, що це дійсно так^[14]. В 2001 в нейтринні обсерваторія в Садбері були безпосередньо зареєстровані сонячні нейтрино всіх трьох сортів, і було показано, що їх повний потік узгоджується зі стандартною сонячною моделлю. При цьому лише близько третини долітаючих до Землі нейтрино виявились електронними. Ця кількість узгоджується з теорією, яка передбачує перехід електронних нейтрино в нейтрино іншого покоління як в вакуумі (власне «осциляції нейтрино»), так і в сонячній матерії («ефект Міхєєва — Смирнова — Вольфенштейна»). Таким чином, останнім часом проблема сонячних нейтрино, мабуть, вирішена.

Сонце у світовій культурі Сонце в релігії та міфології

Протягом всієї історії людської цивілізації в багатьох культурах Сонце було об'єктом поклоніння. Культ Сонця існував у давньому Єгипті, де сонячним божеством бувРа^[15]. У греків богом Сонця був Геліос^[16], який, за переказами, щодня проїжджав небом на своїй колісниці. В слов'янській міфології було два сонячних божества — Хорс(власне уособлене сонце) і Дажбог. Річний святково-ритуальний цикл слов'ян, як і інших народів, був тісно пов'язаний з річним сонячним циклом, і ключові його моменти (сонцестояння) уособлювалися такими персонажами, як Коляда (Овсень) і Купала.

У більшості народів сонячне божество було чоловічої статі (наприклад, в англійській мові стосовно до Сонця використовується особовий займенник «he» — «він»), але вскандинавській міфології Сонце (Суль) — жіноче божество.

У Східній Азії, зокрема, у В'єтнамі Сонце позначається символом 日 (китайський піньінь rì), хоча є також інший символ — 太阳 (тай ян). У цих питомих В'єтнамськихсловах, слова nhật і thái dương вказують на те, що в Східній Азії Місяць і Сонце вважалися двома протилежностями — інь і ян. Як в'єтнамці, так і китайці в давнину вважали їх двома первинними природними силами, причому Місяць пов'язували з інь, а Сонце — з ян^[17].