2.3. Глибинна будова надр України

Згідно теорії літосферних плит, Україна приурочена до трьох глобальних структур земної кори. Більша частина — до південно-західної окраїни Євразійської материкової літосферної плити; південна і західна окраїна — до Середземноморського рухливого поясу, нестійкої ділянки земної кори, що виникла внаслідок “затягування” океанічної плити під Євразійську материкову і зближення останньої з Африканською, зминання і насування осадових покривів в бік платформи. Третій, субокеанічний тип земної кори характерний для Чорноморської глибоководної западини (товщиною 20...25 км). В перехідній зоні (шельфі) товщина земної кори понад 35 км.

В межах Євразійської літосферної плити виділяються ділянки з різною товщиною земної кори і різними співвідношеннями між потужністю базальтового, гранітного та осадових шарів. Під блоками докембрійського фундаменту базальтовий шар малопотужний (до 4 км), а під шовними зонами древніх рифтів (розломних зон УКЩ, Волинсько-Оршанським, Донецьким), та під горами він потужний: 10...25 км. Земна кора на місці протерозойських гір УКЩ більш потужна, ніж під блоками.

Таблиця 2

Потужність земної кори (за: "Тектоніка Україна". — К., 1988)

Геоструктура	Загальна потужність (км)		У т.ч.
			осадовий шар	гранітний шар		базальтовий шар
УКЩ у т.ч. блоки міжблокові зони	44		0	40		4...5
	30...40		0	30...40		0...3
	50...55		0	40...45		10
ДДЗ	30...35		5. ..15	10... 15		10...15
Волино- Подільська		40	0		25		15
Скіфська плита		30	10		10		10
Карпати		45...50	20		0		25
Закарпатський прогин		25	5		10		10
Гірський Крим		35	10		15		20

Розділ III. Історія формування геотектонічних структур

3.1. Рушійні сили геологічного розвитку Землі

Геологічна будова і рельєф є результатом тривалої та багатоетапної історії геологічного розвитку певної ділянки земної кори.

Історія геологічного розвитку території України інтерпретується нами із мобілістських позицій (концепції тектоніки літосферних плит та “пульсуючої Землі”).

Епохи тектонічної активізації та горотворення чергувались з епохами відносного тектонічного спокою. Які причини такого чергування? Динаміка літосферних плит і пульсація земної кори обумовлена космічними процесами. Тектонічні цикли в історії Землі, пов’язують з обертанням Сонячної системи навколо Центру Галактики (Максимов, 1990 р.). П’ять спалахів у центрі Галактики обумовило стискання літосферних плит і п’ять циклів горотворення (ритм складає 160 млн. років). Близька до цієї гіпотези й інша, яка пояснює причини дрейфу континентів і активізацію руху літосферних плит залежністю від положення Сонячної системи відносно ядра Галактики за аномалістичний рік (176 млн. років). Цей рух протікає по еліпсу. В період “Галактичного літа”, коли Сонячна система знаходилася в апогалактії і віддаляється від Центру Галактики, за рахунок зменшення гравітаційного поля спостерігається стискання Сонця і планет. В їх надрах збільшуються потоки енергії і внаслідок розігріву активізуються тектонічні процеси. Швидкості дрейфу літосферних плит максимальні. У період перигалактію (наближення до центру Галактики) за рахунок збільшення гравітаційного поля надра планети розширюються. На думку дослідників, тектонічна активність планети наростає при проходженні Сонячної системи як через аполагактій (стиснення земної кори, формування складчастих систем, орогенезу, так і через перигалактій (розтягнення земної кори, рифтогенез). У проміжному положенні наступають епохи тектонічного спокою.

Напротязі кожного геотектонічного циклу (від докембрійських до альпійського) на межах зіткнення чи стискання літосферних блоків утворились орогени; далі протікала стабілізація земної кори та процеси пенепленізації з утворенням невисоких гір, а потім і рівнинних ділянок земної кори. Це окремі ланки єдиного процесу (геоморфологічного циклу).

Різні ділянки території України знаходяться на різних ланках цього процесу. Сформовані 1,65 млрд. р. тому платформи буди ядрами континентів і при розширенні і стисненні залишались більш-менш єдиними. У рухливих поясах (в т.ч. Середземноморському) в епохи розширення Землі формувались океани, а в епохи стиснення — орогени. Найбільш древнім, докембрійським структурам відповідають платформенні рівнини з середньою потужністю земної кори.