8.5. Нерестові майданчики для розвитку щуки

У заплавах р. Горинь збереглись давні нерестові стави для розвитку щуки, що включають рибоходи з основного русла та каскад ставів площею по 0,05 га, зарослих вищою водяною рослинністю та частково верболозом. Тут розвивається живий корм, який споживають мирні види риб, які в свою чергу є кормом для хижих видів риб (щука, судак, сом), а також відповідні умови для скочування в основне русло (заплави р. Горинь).

8.6. Заплавні відтворювальні комплекси на основі стічних вод промислових агломерацій

Заплавно-відтворювальний комплекс на основі стічних вод промислових агломерацій. Недостатньо очищені води житлово-промислових агломерацій характерні рядом біогенних домішок, що можуть бути використані в рибництві для продукування живого корму, або для вирощування малька риб на штучно створених відтворювальних комплексах на доочищеній воді.

Необхідний комплекс відновлювальних робіт розраховується для кожного водного об’єкта, включаючи програму „мінімум”: впорядкування прибережної захисної смуги, розчищення зимувальних ям, відновлення заплавних луків та їх затоплення в період повені, впорядкування джерел, так і програму „максимум” - створення регулюючих стік водосховищ у верхів'ях річок, будівництво очисних споруд, структурно-функціональна організація ландшафту із зменшенням розораності та підвищення питомої ваги заліснення і залуження угідь та відпрацьованих територій).

При цьому компенсаційні заходи можуть бути реалізовані в межах відкритої на стік меліоративної системи, при впадінні відрегульованої на стік річки в основне русло, в основному руслі нижче впадіння трансформованої притоки або збережений у природному стані (як компенсаційних захід).

Можливе створення руслово-заплавних рибовідтворювальних комплексів (за типом літнього польдеру), нерестових майданчиків-ставків для нересту щуки, заплавно-відтворювальних комплексів на основі доочищених стічних вод житлово-промислових агломерацій.

8.7. Реалізація програм мінімум та максимум при реабілітації порушених річкових систем

Згідно закону збереження речовин і енергії капіталовкладення у відновлення порушених річкових екосистем (басейнів) повинні бути рівними вартості продукції, отриманої з басейну за вирахунком вартості продукції, отриманої при біосинтезі первинної органічної речовини. При існуючій затратній економіці це не реально, однак, згідно стратегії розвитку суспільства та необхідності підтримувати гомеостаз довкілля планети, суспільство повинно спілкуватися з довкіллям базуючись на наступних принципах:

а) не шкодити довкіллю (від мікро- до макроекосистем);

б) мінімізувати вплив на довкілля за рахунок забезпечення зниження ресурсопотоку, очищення й утилізації відходів;

в) забезпечити реалізацію компенсаційних заходів для підтримання стану середовища на рівні, що давало б можливість виживання суспільства.

За всі роки формування ноосфери немає ні одного прикладу повної реабілітації хоча б однієї річкової екосистеми, хоча на це відпускаються економічно розвинутими країнами значні кошти (США, Канада – оздоровлення Великих озер; Німеччина – оздоровлення р. Рейн).

Опрацьований метод вибору програм базується на віднайденні найдешевшого способу вирішення однієї з проблем, в нашому випадку – створення біоплато на замкнутій перезволоженій ділянці заплави. Його вартість порівнюють з вартістю необхідних робіт з реабілітації русла (хоча б частини), відновлення протічності русла через ліквідацію мілких руслових ставів і забезпечення затоплення заплави під час повені, відновлення затоплення одамбованої заплави, покращення якості стічної води та поверхневого стоку (біологічне очищення, структуризація ценозів поверхні водозбору), забезпечення екологічно обгрунтованих витрат води під час межені та у водопілля.

Рис. 45. Приведені затрати на компенсаційні природоохоронні заходи з реабілітації р. Мельниця. Заштрихована частина рисунка – першочергові завдання. За одиницю масштабу прийнято вартість 1,0 га біоплато.

Звичайно, вкласти значну суму коштів відразу немає можливості. Тому включаємо програму-мінімум наступні елементи: влаштування біоплато, відновлення звивистості русла на частині з луговою заплавою, ліквідація заболоченого ставу та влаштування зимувальної ями у гирлі річки, впорядкування прибережної смуги.

Програму-максимум ми зможемо реалізувати пізніше, у кращі часи. Однак, без гарантії того, що все буде якнайкраще з екологією басейну.

Вже після реалізації програми-мінімум ми спостерігаємо зменшення антропогенного тиску та покращення умов існування і відтворення аборигенної іхтіофауни.

Рис. 46. Стан малої річки після проведення меліоративно-гідротехнічного будівництва (А) та після реабілітації (Б). Басейн р. Мельниця (п.п. р. Горинь)