3.Логічна структура і логічна правильність міркувань.

Міркування — це розумовий процес, у ході якого на ос­нові вже наявних знань отримують нове знання. Вихідні відомі висловлювання, з яких виводиться нове знання, називаються засновками міркування. Висловлювання, отрима­не логічним шляхом із засновників, називається висновком міркування.

Міркування бувають правильними і неправильними. У пра­вильному міркуванні висновок випливає із засновків із логі­чною необхідністю. Загальна схема такого міркування виражає логічний закон, у ньому дотримуються усі правила логіки. Міркувати логічно правильно — це означає міркувати у відповідності із правилами і законами логіки. Міркування, в яких допущені логічні помилки внаслідок недотримання законів та правил логіки, називаються непра­вильними. Логічні помилки у процесі міркування можуть при­пускатися як ненавмисно (через незнання), так і навмисно, з метою введення в оману опонента, обґрунтування не­правдивого твердження, якоїсь нісенітниці тощо. У першому випадку логічна помилка називається паралогізмом, у дру­гому — софізмом. Відмінною рисою софізму є те, що він, будучи неправильним міркуванням, видається за правильне.

Характерні риси правильних міркувань Правильні міркування: А) висновок випливає із засновків з логіч­ною необхідністю Б) загальна схема та­кого міркування ви­ражає логічний за­кон В) у ньому дотриму­ються усі правила логіки

4.ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЛОГІКИ: ФОРМИ МИСЛЕННЯ, ЛОГІЧНА ТЕОРІЯ, ЗАКОНИ ЛОГІКИ, НОРМАТИВНІ ПРИНЦИПИ МОВИ НАУК.

форма мислення - це спосіб зв'язку елементів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.

Основними формами мислення є поняття, судження, умовивід.

Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мисленням у поняттях, які є різними за своїм змістом.

Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття предмета "А" як деяку сукупність його суттєвих ознак "а", "b", "с".

Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні людини однаково - як певний зв'язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.

У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються.

Таким чином, судження є певним способом відображення відношень предметів дійсності, який виражається у формі ствердження або у формі заперечення.

Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиводах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.

Формально-логічна теорія, що отримала назву символічної (математичної) логіки, була створена логіками і математиками у середині XIX ст. Символічна логіка для аналізу структури мислення та її зображення використовує лише штучні знаки і символи, тобто особливу формалізовану мову, яка отримала назву мови логіки. Такий метод формалізації отримав назву повної формалізації, а сама логічна теорія — формальної системи. В межах символічної логіки виділяють такі формально-логічні Е теорії (системи штучних знаків і символів) як логіка висловлювань х і логіка предикатів. Логікою висловлювань або пропозиційною логікою називають розділ символічної логіки, об'єктом дослідження л якої є принципи та правила формалізації різних логічних зв'язків між висловлюваннями. Логікою предикатів називають такий розділ т символічної логіки, в якій у процесі формалізації описуються висновки, що враховують внутрішню суб'єктивно-предикатну структуру в висловлювань. Логіку предикатів називають ще теорією квантифікації, або кванторною логікою.

Закон логіки – це внутрішній, необхідний зв’язок між думками людини.

Філософи Давнього світу встановили: що зв’язки між думками в структурі міркування не залежать від волі людини.

Три з основних законів сформулював Аристотель – закон тотожності, суперечності й виключеного третього. Закон достатньої підстави сформулював Г. -В. Лейбніц, хоча такі ж думки висловлював Е. Паскаль.

Ці закони є основними тому, що вони такі корисні риси як логічно правильне мислення, як визначеність, послідовність, несуперечливість і обґрунтованість думок.