2.Місце логіки в методології наукового пізнання.

В науковому пізнанні логіка виконує ряд функцій. Одна з них - методологічна. Щоб описати цю функцію, потрібно охарактеризувати поняття методології. Слово «методологія» складається з слів «метод» і «логія». Останній, перебуваючи в кінці складного слова, що означає «вчення». Тобто буквально методологія - це вчення про метод. Це слово вживається у двох сенсах: по-перше, методологією називають систему нематеріальних засобів пізнання і перетворення дійсності; по-друге,вчення про нематеріальних засобах пізнання та перетворення дійсності. Така двуплановость наукових понять - явище звичайне. Так, логікою називають особливі закономірності в зв'язках і розвитку думок, а також науку про закономірності. Основними нематеріальними засобами пізнання і перетворення дійсності (методологічними засобами) є принципи, методи, прийоми і деякі інші. Методологічні принципи слід відрізняти від світоглядних. Для з'ясування цього необхідно мати на увазі, що в науці розрізняють дві сторони: дескриптивную (описує) і прескриптивную (пропонує). Світогляд є дескриптивної стороною науки, а методологія - прескриптивной. Світогляд у широкому розумінні слова - це система поглядів на світ (природу, суспільство і пізнання). Основу світогляду утворює філософський світогляд, зване іноді світоглядом у вузькому сенсі слова. Світогляд становлять: принципи (світоглядні), що представляють собою знання про найбільш загальні зв'язки і властивості об'єктивної дійсності і пізнання (найбільш загальні, у рамках предметної галузі конкретної науки - тоді це принципи конкретної науки і найбільш загальні безвідносно до конкретної науки - тоді це філософські прин-ципи); закони - знання про особливі зв'язки в об'єктивній дійсності та пізнання, менш загальних, ніж перші (у рамках предметної області тієї або іншої науки), і категорії. На відміну від світоглядних принципів принципи пізнання і практичної діяльності (методологічні принципи.) являють собою найбільш загальні приписи, які вказують, як слід здійснювати пізнання і практичну діяльність. Методологічні принципи виробляються найчастіше на основі світоглядних принципів, а також на основі законів у процесі пізнання і практики. Наприклад, у філософії на основі світоглядного принципу первинності матеріального та вторинності ідеального розроблено методологічний принцип об'єктивності розгляду, передбачає, зокрема, у соціальному пізнанні йти не від вторинних явищ до причин, а навпаки, з причин виводити відповідні наслідки. Слово «метод» у науковій літературі вживається у двох сенсах. У першому сенсі методом називають всю систему нематеріальних засобів пізнання і перетворення дійсності, тобто методологію в цілому.' У цьому сенсі вживають слово «метод», коли говорять про диплектическом методі, метод теоретичної фізики, про методі Б:жона і т.д. У другому значенні метод (метод як елемент методології) можна визначити як спосіб пізнавальної або практичної діяльності, що представляє собою послідовність пізнавальних операцій, або типів, діяльності, виконання яких (в зазначеній послідовності) сприяє найбільш успішному досягненню бажаного результату. Найбільш загальні методи, передусім філософські, вказують загальний напрям пізнання, яке конкретизується послідовним застосуванням методів меншою мірою спільності. Застосування найбільш приватних методів-алгоритмів з необхідністю приводить до бажаного результату. Ці методи являють собою точні приписи, які визначають процес теоретичної або практичної діяльності, який веде від початкових даних до бажаного результату. Прийоми, теж є компонентами методології, являють собою відносно нескладні способи пізнавальної або практичної діяльності, які допомагають успішному досягненню поставленої мети і, як правило, виступають частиною якого-небудь методу. Між принципами, методами і прийомами пізнання важко провести абсолютні межі. Наприклад, найбільш прості методи можна вважати прийомами пізнавальної або практичної діяльності і навпаки.